Досліджено питання естетики в містобудуванні. Описано чинники, що обумовлюють естетичне сприйняття людиною містобудівного середовища. Розглянуто підходи, методи оцінки та умови сприйняття наочно-просторового середовища, зважаючи на фізіологію та естетичні потреби людини. Наголошено, що архітектурне середовище є неповторним, архітектурна форма, створена один раз відповідно до однозначної. Зазначено, що естетична оцінка не відрізняється від інших типів оцінки і визначається суб'єктом, предметом, характером і підставою.

Затронут актуальный вопрос эстетики в градостроении. Описаны факторы, которые обусловливают эстетическое восприятие человеком градостроительной среды. Рассмотрены подходы, методы оценки и условия восприятия наглядно-пространственной среды, базируясь на физиологии и эстетических потребностях человека. Указано, что архитектурная среда является неповторимой, архитектурная форма, созданная один раз в соответствии с однозначной. Акцентировано, что эстетическая оценка не отличается от других типов оценки и определяется субъектом, предметом, характером и основанием.

Проведено сравнительное изучение содержания провоспалительных цитокинов у больных остеоартрозом с разной массой тела. Установлено, что у больных с остеоартрозом и ожирением уровень провоспалительных цитокинов (ИЛ-1<$E beta>, ИЛ-6 та ФНО-<$E alpha>) достоверно выше, в сравнении с пациентами с нормальной массой тела. Лечение на протяжении 6 мес хондроитина сульфатом и глюкозамина гидрохлоридом обеспечивает снижение содержания провоспалительных цитокинов до показателей контроля у больных с нормальной массой тела, а у пациентов с ожирением все маркеры сохраняются на повышенном уровне.

Вивчено клініко-функціональні прояви остеоартрозу та рівень С-реактивного білка у хворих із ожирінням на тлі різних методів лікування. Встановлено позитивну клінічну динаміку у всіх пацієнтів, яка проявилася зменшенням інтенсивності больового синдрому під час рухів та у спокої, скутості, функціональних змін за індексом Лекена, що супроводжувалося зниженням вмісту С-реактивного білка. Доведено, що найвища клінічна та протизапальна ефективність лікування була у разі застосування комбінації хондропротекторів, і є доцільнім її призначення за наявності у пацієнтів супутнього ожиріння.

Проведено порівняння вираженості клініко-функціональних проявів остеоартрозу та рівня прозапальних цитокінів і С-реактивного білка у хворих із нормальною масою тіла, ожирінням і метаболічним синдромом. Установлено, що наявність підвищеної маси тіла і метаболічного синдрому супроводжується більш вираженим суглобовим синдромом, сприяє підвищенню рівня прозапальних цитокінів і С-реактивного білка, що підкреслює роль не лише ожиріння, а й метаболічних порушень у формуванні запальної реакції при поєднанні цих патологій.

Вивчено взаємозв'язок клінічно-функціональних проявів остеоартрозу та рівня C-реактивного білка у хворих із нормальною масою тіла й ожирінням. Встановлено, що наявність ожиріння негативно впливає на перебіг суглобового синдрому, що проявляється посиленням інтенсивності больового синдрому під рухів і в стані спокою, скутості, функціональних змін за індексом Лекена, більшою кількістю уражених і дефігурованих суглобів. Доведено тісний позитивний зв'язок між рівнем C-реактивного білка та індексом маси тіла, об'ємом вісцеральної жирової тканини та вираженістю больового синдрому, що підтверджує роль ожиріння в обтяженні перебігу остеоартрозу.

Відомо, що ожиріння є предиктором виникнення серцево-судинних захворювань, цукрового діабету II типу, сонного нічного апное, деяких новоутворень. Вплив ожиріння на виникнення та перебіг захворювань суглобів та остеоартрозу, зокрема, є менш вивченим. Проаналізовано літературу та представлено дані з питань взаємозв'язку остеоартрозу та ожиріння. Наведено дані щодо поширеності остеоартрозу та ожиріння у світі та, зокрема, в Україні. Розглянуто роль ожиріння у патогенезі остеоартрозу як біомеханічного фактора та метаболічного, який асоційований із ендокринною активністю жирової тканини. Доведено тісний взаємозв'язок між ожирінням і гонартрозом, особливо у випадку варусної деформації, а також менш тісний із коксартрозом та остеоартрозом суглобів кистей рук. Вивчення можливої спільної генетичної схильності остеоартрозу та ожиріння показало її низьку ймовірність. Велике значення надається ожирінню як незалежному чиннику обмеження фізичної активності та тривалої втрати працездатності, виникнення больового синдрому та прогресування рентгенологічних змін. Наведено деякі тендерні відмінності, а також вплив підвищенної маси тіла у молодому віці на ймовірність виникнення, прогресування остеоартрозу та його прогноз.

Вивчено клініко-функціональні особливості ураження суглобів у хворих на остеоартроз у поєднанні з ожирінням. Досліджено запальні механізми обтяжливого впливу ожиріння на перебіг остеартрозу шляхом вивчення вмісту лептину та маркерів запалення: C-реактивного білка, інтерлейкіну-1β інтерлейкіну-6 та фактора некрозу пухлин-α. Проведено порівняльне вивчення клінічної та протизапальної ефективності монотерапії хондропротекторами й їх комбінацією у хворих на остеоартроз із ожирінням. Встановлено недостатню ефективність монотерапії хондропротектором у хворих на остеоартроз у поєднанні з ожирінням. Обгрунтовано доцільність поєднаного застосування комбінації структурно-модифікувальних препаратів із різними механізмами дії та доведено їх вищу протизапальну та клінічну ефективність порівняно із монотерапією.