Розкрито закономірності, характерні ознаки, напрями та особливості світового культурного процесу з давніх часів до сьогодення з позицій досягнень гуманітарних наук наприкінці ХХ ст. Особливу увагу приділено розгляду української культури як системи національних цінностей у раціональному поєднанні з розвитком світового культурного процесу. Вперше подано відомості про видатних діячів освіти, науки, літератури і мистецтва.

Розкрито закономірності, характерні риси, напрями та особливості світового культурного процесу від давніх часів до сучасності. Детально проаналізовано культуру Стародавнього Сходу, античного світу, середньовіччя, епохи Відродження та Просвітительства. Висвітлено основні тенденції розвитку зарубіжної культури за умов завершення промислового перевороту. Особливу увагу приділено розгляду української культури як системи національних цінностей у раціональному поєднанні з розвитком світового культурного процесу. Окреслено тенденції розвитку і досягнення українського національно-культурного відродження в 20 - 30-ті рр. XX ст. Досліджено літературні та мистецькі процеси за умов ідеологічних репресій і хрущовської "відлиги", а також проблеми української культури на етапі становлення незалежності Української держави. Представлено відомості про видатних діячів освіти, науки, літератури та мистецтва, а саме: Сократа, Платона, Арістотеля, Геракліта, Д.Бруно, Е.Роттердамського, Р.Декарта, Б.Спінози, Ф.Бекона, П.П.Рубенса, І.Ньютона, М.Березовського, Д.Бортнянського, А.Веделя та ін.

Розкрито закономірності, характерні ознаки, напрями й особливості культурного процесу від давніх часів до сьогодення на підставі досягнень сучасних гуманітарних наук. Особливу увагу приділено розгляду української культури як системи національних цінностей в раціональному поєднанні з розвитком світового культурного процесу. Подано відомості про видатних діячів освіти, науки, літератури та мистецтва різних епох і країн.

З використанням проблемно-тематичного викладу, цивілізаційних та формаційних підходів висвітлено найважливіші події світової історії в історико-хронологічному аспекті від початку індустріальної епохи до наших днів. Розглянуто суспільно-політичні та соціально-економічні трансформації людських суспільств, їх багатовіковий культурно-цивілізаційний поступ, а також міжнародні, міждержавні відносини та їх конкретні наслідки. Проаналізовано етнонаціональні відносини.

Розглянуто історію українського народу з найдавніших часів до сьогодення. На підставі нової методологічної бази, а також досягнень вітчизняної та зарубіжної історичної науки, архівних матеріалів охарактеризовано найважливіші періоди, події та факти історії України, що не знайшли правдивого відображення в радянській історіографії. Висвітлено життєвий шлях, громадську діяльність історичних постатей, які відіграли значну роль у долі нації, зокрема, Б.Хмельницького, І.Мазепи, В.Сталіна, М.Хрущова, М.Горбачова. Наведено список літератури, тематику рефератів, словник іншомовних термінів, іменний покажчик видатних історичних особистостей до кожної теми курсу.

Рассмотрена история украинского народа с древнейших времен до настоящего времени. На новой методологической основе, а также с использованием достижений отечественной и зарубежной исторической науки, архивных материалов охарактеризованы важнейшие периоды, события и факты истории Украины, не нашедшие правдивого отображения в советской историографии. Освещен жизненный путь, общественная деятельность исторических личностей, сыгравших заметную роль в судьбе нации, в частности, Б.Хмельницкого, И.Мазепы, С.Сталина, Н.Хрущева, М.Горбачева. Предложены список литературы, тематика рефератов, словарь иностранных терминов, именной указатель известных исторических личностей к каждой теме курса.

Розглянуто найважливіші ознаки та особливості культурного процесу на теренах України та інших країн світу від давніх часів до сучасності: первісної культури, культури Стародавнього Сходу, античного світу, Середньовіччя, українська культура епохи відродження, доби козацько-гетьманської держави, національного Відродження. Проаналізовано розвиток української культури в загальноєвропейському культурному процесі другої половини ХІХ - початку ХХ ст., в історичних координатах міжвоєнного періоду та в роки Другої світової війни, в перші повоєнні десятиліття, а також за кризи авторитарного режиму та на зламі двох століть.

Рассмотрены важнейшие свойства и особенности культурного процесса на территории Украины и других стран мира от давних времен до современности: общинная культура, культура Древнего Востока, античного мира, Средневековья, украинская культура эпохи возрождения, эпохи казаческо-гетьманской державы, национального Возрождения. Проанализировано развитие украинской культуры в общеевропейском культурном процессе второй половины ХІХ - начале ХХ вв., в исторических координатах междувоенного периода и в годы Второй мировой войны, в первые послевоенные десятилетия, а также в годы кризиса авторитарного режима и на сломе двух веков.

На підставі нових методологічних засад, досягнень вітчизняної та зарубіжної історичної науки, архівних матеріалів висвітлено найважливіші періоди, події та факти історії України, які не знайшли правдивого відображення в радянській історіографії. Наведено інформацію про незаслужено забуті яскраві історичні постаті, котрі відіграли важливу роль у долі нації.

На базе новых методологических основ, достижений отечественной и зарубежной исторической науки, архивных материалов освещены наиболее важные периоды, события и факты истории Украины, которые не нашли правдивого отражения в советской историографии. Приведена инфомация о незаслужено забытых ярких исторических личностях, сыгравших важную роль в субьбе нации.

Розглянуто питання прадавньої історії України, трипільської культури, еволюції Литовсько-Руської держави, зародження та розвитку українського козацтва. Проаналізовано політико-правове значення Переяславсько-Московського договору 1654 р., гетьманування І.Мазепи. Висвітлено історію України новітнього періоду, зокрема, геополітичні зміни в Східній Європі наприкінці XVIII ст. та їх наслідки для українського народу, політизацію українського руху наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Розкрито причини поразки боротьби за українську державність в 1917 - 1920 рр., суть нової економічної політики в УСРР в 1920 - 1930 рр. та причини її ліквідації. Визначено політико-правовий статус Західної України на початку Другої світової війни, трансформації суспільного розвитку країни в 1945 - 1991 рр. Описано державотворчі процеси розбудови незалежності України з 1991 р., проаналізовано причини та значення "помаранчевої революції" в країні.

Рассмотрены вопросы прадревней истории Украины, трипольской культуры, эволюции Литовско-Русского государства, зарождения и развития украинского казачества. Проанализированы политико-правовое значение Переяславско-Московского договора 1654 г., период правления гетмана И.Мазепы. Освещены история Украины новейшего периода, в частности, геополитические изменения в Восточной Европе в конце XVIII ст. и их последствия для украинского народа, политизация украинского движения в конце ХІХ - начале ХХ ст. Раскрыты причины поражения борьбы за украинскую государственность в 1917 - 1920 гг., сущность новой экономической политики в УССР в 1920 - 1930 гг. и причины её ликвидации. Определены политико-правовой статус Западной Украины в начале Второй мировой войны, трансформации общественного развития страны в 1945 - 1991 гг. Изучены государственно-созидательные процессы в Украине с 1991 г., проанализированы причины и значение "помаранчевой революции" в стране.

Висвітлено найважливіші періоди, події та факти історії України з прадавніх часів до сьогодення, які не знайшли правдивого відображення в радянській історіографії. Охарактеризовано яскраві історичні постаті, котрі відіграли помітну роль в долі нації. Увагу приділено державотворчим процесам розбудови незалежності, становленню багатопартійної системи, проблемам реформування економіки в Україні. Проаналізовано причини, суть і значення Помаранчевої революції.

Освещены наиболее важные периоды, события и факты истории Украины с древности до настоящего времени, которые не были правдиво освещены в советской историографии. Охарактеризованы яркие исторические личности, сыгравшие заметную роль в судьбе нации. Уделено внимание процессам построения независимого государства, становлению многопартийной системы, проблемам реформирования экономики в Украине. Проанализированы причины, суть и значение Помаранчевой революции.

Розглянуто найважливіші ознаки й особливості культурного процесу на теренах України й інших країн світу від давніх часів до сучасності. Особливу увагу приділено висвітленню розвитку української культури як системи національних цінностей у контексті розвитку світового культурного процесу.

Рассмотрены наиболее важные признаки и особенности культурного процесса на территории Украины и других стран мира от древних времен до современности. Особое внимание уделено освещению развития украинской культуры как системы национальных ценностей в контексте развития мирового культурного процесса.

Розглянуто становлення та функціонування журналу "Инженер" (1882 - 1917), на сторінках якого висвітлювалися питання техніки залізничного транспорту та транспортного господарства. Проаналізовано проблеми впровадження під час механічного облаштування залізниць ідеї О.П.Бородіна щодо створення майстерень для ремонту рухомого складу. Показано, що в кінці XIX ст. активно провадилися дослідження в галузі водозабезпення та роботи пари в паровозах за різних умов їх функціонування. Охарактеризовано великі восьмиколісні вантажні паровози з двома циліндрами системи "Compaund" і великі швидкохідні чотирициліндрові пасажирські паровози "Tandem-Compaund" з двома ведучими осями.

Рассмотрены становление и функционирование журнала "Инженер" (1882 - 1917), на страницах которого освещались вопросы техники железнодорожного транспорта и транспортного хозяйства. Проанализированы проблемы внедрения при механическом обустройстве железных дорог идеи А.П.Бородина о создании мастерских для ремонта подвижного состава. Показано, что в конце XIX в. активно проводились исследования в области водообеспечения и работы пара в паровозах при разных условиях их функционирования. Охарактеризованы большие восьмиколесные грузовые паровозы с двумя цилиндрами системы "Compaund" и большие быстроходные четырехцилиндровые пассажирские паровозы "Tandem-Compaund" с двумя ведущими осями.

Комплексно досліджено роль науково-технічного журналу "Инженер" (1882 - 1917 рр.) у дослідженнях техніки залізничного транспорту. Розкрито значення журналу "Инженер" як засобу поширення та популяризації технічних знань, а також потужного чинника розвитку технічної думки у галузі даного транспорту (колії та колійного господарства, рухомого складу залізниць). Проаналізовано наукові праці з техніки залізничного транспорту, що публікувалися у журналі "Инженер". Показано його наукову цінність як джерела для вивчення історії розвитку даної техніки. З'ясовано класифікаційні особливості, притаманні журналові "Инженер". Відтворено історію становлення та функціонування цього журналу. Показано його місце та роль у системі технічних видань науково-технічного профілю.

Проведено порівняльний аналіз безпосередніх і віддалених результатів лікування хворих з приводу меланоми шкіри (МШ), яким здійснені широке висічення первинної пухлини і лімфаденектомія "сторожового" лімфатичного вузла (СЛВ), та пацієнтів, у яких хірургічне втручання обмежене радикальним видаленням первинної пухлини.

В основу покладено аналіз результатів лікування 70 хворих на саркому м'яких тканин (МТ) кінцівок і тулуба II і III стадії високого ступеня ризику, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні пухлин шкіри та МТ Національного інституту раку в період 2005 - 2013 рр. При аналізі результатів передопераційної терапії пацієнтів із саркомою МТ кінцівок і тулуба встановлено стійку тенденцію до підвищення ефективності при застосуванні комбінації хіміо- та променевої терапії порівняно з використанням кожного з цих методів окремо.

Саркоми м'яких тканин - це група відносно рідкісних злоякісних новоутворень різної локалізації та гістологічної структури, об'єднаних спільним походженням із мезодермальних тканин. Розвиваючись з ембріональних мезенхімальних клітин, вони згодом диференціюються в клітини поперечносмугастих, гладких м'язів, жирову або фіброзну тканину. За даними різних авторів, саркоми м'яких тканин становлять 15 % усіх злоякісних пухлин у дітей і лише 1 - 2,5 % - у дорослих. Мета огляду - ретельний аналіз існуючої літератури з епідеміології, етіології та класифікації сарком м'яких тканин.

Злоякісні пухлини кісток таза - це група відносно рідкісних новоутворень різної гістологічної структури, об'єднаних спільними проблемами хірургічного лікування. Анатомо-топографічні особливості та органозбережне лікування хворих із пухлинами кісток таза є одними з найактуальніших проблем онкологічної ортопедії. Досягнення сучасної медичної імплантології та хіміотерапії дозволили змінити традиційне лікування з втратою кінцівки на реконструктивні органозбережні хірургічні втручання. Проте більшість дослідників стикаються зі значною кількістю післяопераційних інфекційних ускладнень, низькою функціональністю кінцівки та незадовільними показниками якості життя. Мета аналітичного огляду - ретельний аналіз наукових публікацій з питань органозбережної хірургії при пухлинах кісток таза.

Саркоми м'яких тканин (СМТ) є відносно малорозповсюдженою патологією та становлять від 1,0 до 2,5 % усіх злоякісних новоутворень у дорослих. Цей вид пухлин вирізняється несприятливим прогнозом і перебігом. Проаналізовано підсумки терапії хворих на СМТ II - III стадії залежно від схем комбінованого лікування із поєднанням променевої терапії (ПТ) та радикальної хірургічної операції. Усі пацієнти були розподілені на 4 групи. До першої групи увійшли 53 хворих, які отримали лікування в обсязі передопераційної ПТ до сумарної вогнищевої дози (СВД) 40 - 45 Гр із подальшим хірургічним втручанням. Друга група - 75 хворих - курс передопераційної ПТ (СВД 30 - 35 Гр), хірургічне втручання з подальшим післяопераційним курсом ПТ на ділянку післяопераційного рубця у СВД 15 - 20 Гр. Третя група складалася із 95 пацієнтів, у яких лікування розпочинали з хірургічного етапу та продовжували післяопераційною ПТ на ділянку післяопераційного рубця (СВД 50 - 55 Гр). Четверта група - 60 хворих: курс передопераційної ПТ СВД 20 Гр при разовій вогнищевій дозі 5,0 Гр + радикальне видалення пухлини. Загальна 3-річна виживаність у першій групі становила 64,3 %, другій - 69,2 %, третій - 52,7 %, четвертій - 66,8 %. Локальний 3-річний контроль дорівнював відповідно 48,8; 46,3; 37,9 і 43,4 %, а безметастатична 3-річна виживаність - 51,0; 61,6; 49,5 - 63,6 % відповідно. Із вищезазначених даних випливає перевага режиму із використанням перед- та післяопераційної ПТ над іншими схемами лікування. Можна зробити висновок про перспективність поєднання перед- та післяопераційної ПТ при лікуванні хворих на СМТ.

Проаналізовані результати лікування 208 хворих з приводу саркоми м'яких тканин (СМТ) IIb - III стадії, залежно від застосованих схем неоад'ювантного лікування з поєднанням променевої терапії (ПТ), хіміотерапії та радикального хірургічного втручання. У 53 хворих лікування включало неоад'ювантну (НА) ПТ, сумарна вогнищева доза (СВД) 40 - 45 Гр з подальшим хірургічним втручанням; у 114 - здійснене широке висічення пухлини; у 41 - проведені два курси НА поліхіміотерапії (ПХТ) з подальшим хірургічним втручанням. Локальний 3-річний контроль становив відповідно (49,1 +- 6,8), (33,3 +- 4,4) та (64,3 +- 7,4) %. Встановлено достовірні переваги результатів лікування при використанні ПХТ і ПТ у порівнянні з хірургічним втручанням. Дослідження свідчить про перспективність цих методів при лікуванні хворих з приводу СМТ.

Саркоми м'яких тканин являють собою групу злоякісних новоутворень, що за особливостями росту, клінічним перебігом і прогнозом належать до числа найбільш злоякісних пухлин людини. У зв'язку з низькою розповсюдженістю патології єдиної тактики й алгоритму лікування пацієнтів із цим захворюванням не існує. Викладено сучасні уявлення і стан розв'язання проблеми діагностики та лікування сарком м'яких тканин.

У дослідження включено 86 хворих на меланому шкіри з синхронними та метахронними метастазами в регіонарних лімфатичних вузлах. Залежно від схеми лікування пацієнтів розподілено на основну та контрольну групи. Після гістологічного підтвердження діагнозу хворим обох груп був призначений курс середньодозової альфа-2b-інтерферонотерапії. Пацієнти основної групи додатково, упродовж перших 6 міс, отримували низькодозовий циклофосфамід по 50 мг per os тричі на тиждень. Безрецидивна 5-річна виживаність у хворих основної групи становила 18,2 %, контрольної - 16,8 % (р = 0,237). Загальна 5-річна виживаність в основній групі досягла 22,7 %, у контрольній - 19,0 % (р = 0,263).