Індекс рубрикатора НБУВ: Р457 + Р418.13 + Р458.195.5-5

Рубрики:

Хірургія окремих ділянок, систем і органів

Пошкодження хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы отдаленные результаты лечения больных с дискогенными компрессионными синдромами, которым проведено хирургическое лечение по методике пункционной лазерной дискэктомии.

Методом пункционной лазерной микродискектомии прооперированы 150 пациентов с грыжами межпозвонковых дисков шейного отдела позвоночника, обусловивших развитие нейрокомпрессионных синдромов. Основными показаниями к операции были дискогенные компрессионные и рефлекторные синдромы, миелопатия, миелорадикулопатия, синдром позвоночной артерии, миосклеротомные и локальный мышечно-тонический синдромы. Анализ состояния пациентов в ближайший и отдаленный послеоперационный периоды свидетельствует о высокой эффективности метода.

За допомогою методу пункційної лазерної мікродискектомії прооперовано 150 пацієнтів з грижами міжхребцевих дисків у шийному відділі хребта, що зумовили розвиток нейрокомпресійних синдромів. Основними показаннями до операції були дискогенні компресійні та рефлекторні синдроми: радикулопатія (82 %), мієлопатія (5,3 %), мієлорадикулопатія (8,7 %), синдром хребтової артерії (2 %), міосклеротомні та локальний м'язово-тонічний синдром (2 %). Аналіз стану пацієнтів у найближчий та віддалений післяопераційний періоди свідчить про високу ефективність методу (90,9 % - відмінні та хороші результати). Відкрите оперативне втручання (дискектомія з міжтіловим спондилодезом) після пункційної лазерної мікродискектомії було необхідним у 3,1 % спостережень.

Вивчено ефективність і обгрунтовано впровадження нової хірургічної технології - пункційної лазерної мікродискектомії за шийних дискогенних нейрокомпресійних синдромів. Проведено комплекс клінічних, морфологічних і біохімічних досліджень. Наведено дані, одержані внаслідок діагностування та лікування 150-ти хворих, прооперованих за методом пункційної лазерної мікродискектомії у 1997 - 2006 рр. з приводу клінічно позначених гриж міжхребцевих дисків шийного відділу хребта, які зумовлювали розвиток нейрокомпресійних синдромів. На підставі аналізу віддалених результатів пункційної лазерної мікродискектомії з'ясовано, що ефективність цього методу становить 90,9 % відмінних і добрих результатів у термін від одного до дев'яти років. За результатами біохімічних досліджень визначено, що зменшення маси міжхребцевого диску відбувається здебільшого за рахунок випаровування води, що свідчить про недоцільність застосування пункційної лазерної мікродискектомії за гідрофобних, або "темних" (згідно з MP-томограмами) гриж міжхребцевих дисків. Завдяки морфологічним дослідженням виявлено 4 зони структурних змін, що виникають після дії хірургічного лазера, а саме: зони вапоризації, коагуляційного некрозу, набряку та перифокальна зона. Виявлено, що у разі збільшення дози лазерної енергії ширина каналу вапоризації зменшується.

Изложены основные положения об анатомо-биомеханических особенностях и структурных изменениях вещества межпозвонковых дисков шейного и поясничного отдела позвоночника. Освещена история развития пункционных методов хирургического лечения, описаны методы контроля суммарной дозы лазерной нагрузки при проведении пункционной лазерной микродискэктомии. Проанализированы показания и противопоказания, приведены результаты нейрокомпрессионных синдромов на уровне шейного и поясничного отделов позвоночников.

Вивчено клінічні прояви стенозу поперекового відділу хребтового каналу у хворих похилого (60 - 74 роки) (n = 107) та старечого віку (75 років і старші) (n = 14). В обох вікових групах установлено високу частоту каудального синдрому (21,5 та 21,4 % відповідно) та істотну частоту мієлопатичного синдрому (8,4 та 14,3 % відповідно) на тлі значного відсотка багаторівневого (28,1 - 33,3 % та 44,4 - 60,0 % відповідно) та комбінованого (44,4 - 44,9 % та 55,6 - 80,0 % відповідно) гіперпластичного стенозу (88,9 - 93,3 % та 60,0 - 66,7 % відповідно), а також на тлі стабільних і нестабільних дислокацій хребців (5,6 - 11,1 % та 33,3 - 40,0 %, відповідно).

Стеноз хребтового каналу є досить поширеною патологією, якій присвячена велика кількість досліджень та наукових публікацій. Однак одночасно, завдяки та незважаючи на це, у світовій літературі присутня низка невідповідностей у визначеннях захворювання та підходах до його діагностики. Проаналізовано досвід, а також відповідну літературу. Виділено дискусійні питання, проаналізовано їх та зроблено відповідні висновки. Висновки: для діагностики стенозу хребтового каналу на поперековому рівні використовується ряд сучасних методів, жодний з яких не має 100 % чутливості. Отже, їх необхідно застосовувати у комплексі та пам'ятати, що відсутність відповідних даних на МРТ та/або КТ не надає права однозначно виключити цю патологію.

Висвітлено питання патогенезу дегенеративних процесів хребта, їх клінічні вияви. Розглянуто види хірургічних втручань, що включають малоінвазивні та стабілізуючі хірургічні технології. Показано топографо-анатомічні співвідношення невральних структур та гриж дисків, ступінь стенозів. Приділено увагу радіологічним ознакам медулярної чи невральної компресії, виявам порушення стабільності хребта, їх впливу на формування больових нейрокомпресійних синдромів. Наведено патогенетично обгрунтовані хірургічні технології усунення компресії та відновлення стабільності хребта. Охарактеризовано найближчі та віддалені результати лікування хворих з дискогенними нейрокомпресійними синдромами хребта з урахуванням власних розробок авторів.

Вирішено важливу для нейрохірургії науково-практичну проблему - підвищено ефективность хірургічного лікування хворих різних вікових груп із нейрокомпресійними синдромами, обумовленими стенозом хребтового каналу на поперековому рівні, із попередженням реоперацій, покращанням якості життя пацієнтів. На основі аналізу 570-ти спостережень пацієнтів, які оперовані з приводу стенозу хребтового каналу на поперековому рівні. Визначено особливості формування захворювання в різних вікових групах. Відмічено, що особливості розвитку та клінічні прояви патології обумовлюються віковими змінами різних структур хребтового стовпа. Основним методом лікування нейрокомпресійних синдромів у разі стенозу хребтового каналу на поперековому рівні є хірургічний. Запропоновано обирати метод хірургічного втручання із урахуванням віку пацієнта. Це дозволяє досягти стійкого позитивного ефекту, суттєво підвищити якість життя хворого, що в сукупності свідчить щодо адекватності застосованих хірургічних підходів. Проведено комплекс досліджень, який дозволив створити та впровадити в клінічну практику вітчизняну систему динамічної фіксації хребта у разі стенозу хребтового каналу на поперековому відділі.

Освещена проблема восстановления пациентов, перенесших нейрохирургическую операцию по поводу грыжи межпозвоночного диска, в частности купирование постоперационного болевого синдрома.

Цель исследования - оценить эффективность применения трансплантации аутологических хондроцитов (АХ) у больных после проведенной микродискэктомии на уровне поясничного отдела позвоночника в отдаленном периоде. Проведена трансплантация криоконсервированных АХ 6 пациентам спустя 3 мес после поясничной микродискэктомии. Оценка клинического состояния проводилась с использованием шкал VAS и NASS до операции и спустя 3 мес после микродискэктомии, через 1 и 2 года после трансплантации АХ. В аналогичные периоды оценивалась также магнитно-резонансная характеристика гидратации межпозвоночного диска. По данным магнитно-резонансной томографии установлено восстановление гидрофильности пульпозного ядра у 4-х из 6-ти пациентов (66,7 %), которым проводили трансплантацию АХ. Интенсивность боли существенно снизилась уже в раннем периоде после микродискэктомии и через 3 мес. (к моменту проведения трансплантации АХ) уменьшилась почти в 6 раз. Спустя 1 и 2 года после проведения данной процедуры этот показатель продолжал неуклонно снижаться. Функциональный статус и качество жизни после микродискэктомии значительно улучшились к моменту проведения трансплантации АХ, а после данной процедуры практически не изменились. Выводы: аутотрансплантация хондроцитов после поясничной микродискэктомии является безопасным методом хирургического лечения дегенеративных заболеваний позвоночника, который позитивно влияет на биомеханические свойства оперированного межпозвоночного диска.

Причин формування синдрому невдало оперованого хребта після оперативного видалення грижі міжхребцевого диска (МХД) чимало, і однією з них є неадекватний передопераційний відбір із гіпердіагностикою або перебільшенням клінічного значення дискогенної нейрокомпресійної патології (ДНП). Нейрохірургічне лікування буде малоефективним або неефективним в разі поєднаної патології з домінуванням невертеброгенного захворювання або коли грижа МХД є "маскою" іншої патології, супутньою "німою" МРТ-знахідкою. Мета дослідження - підвищення якості передопераційного відбору хворих із грижами МХД шляхом удосконалення диференціальної діагностики дискогенних нейрокомпресійних й інших захворювань, що супроводжуються больовим синдромом у шийно-плечовій або попереково-тазовій ділянках та кінцівках. За матеріалами клініки малоінвазивної та лазерної спінальної нейрохірургії ДУ "Інститут нейрохірургії імені А. П. Ромоданова НАМНУ" (2013 - 2015 рр.), лише 35,3 % хворих із грижами МХД, консультованих із приводу стійких больових синдромів, мали ДНП і потребували хірургічного лікування. Решті пацієнтів (64,7 %) оперативне видалення гриж МХД не проводилось, оскільки єдиною або домінуючою причиною болю в них були інші захворювання. У цій групі хворих (4430 осіб) із клінічно неактуальними грижами МХД оцінено структуру причин больового синдрому. Встановлено, що більше ніж у половині випадків причиною болю були м'язово-тонічні та міосклеротомні синдроми (вертеброгенні рефлекторні (вторинні) та первинні ентезопатії в шийно-плечовій або попереково-тазовій ділянках та кінцівках) і майже по 17 % випадків припадало на патологію позахребтових суглобів або запальні захворювання нервової системи (ЗЗНС). Наведено критерії диференціальної діагностики больових синдромів за ДНП і ЗЗНС. Оцінено етіологічні чинники ЗЗНС за даними комплексного лабораторного обстеження. Описано клінічний випадок ЗЗНС у хворого з грижею МХД та алгоритм передопераційного відбору. Висновки: діагностика грижі МХД як причини неврологічного синдрому можлива у разі повної відповідності клінічних і нейровізуалізаційних даних. У разі виявленої дисоціації між неврологічною симптоматикою й даними МРТ потрібне ретельне обстеження пацієнтів із метою відмежування хворих із ДНП, які підлягають нейрохірургічному лікуванню, від пацієнтів з асимптомними грижами МХД за наявності інших захворювань або із домінуванням невертеброгенного захворювання в разі поєднаної патології.

Цель исследования - улучшение результатов хирургического лечения больных по поводу множественных грыж межпозвонковых дисков (МПД) шейного отдела позвоночника. Проанализированы результаты хирургического лечения 65 пациентов, в том числе 27 (41,5 %) женщин, 38 (58,5 %) мужчин, в возрасте в среднем (50 - 0,56) года, продолжительность заболевания в основном 1 - 3 года. Все пациенты активизированы в ближайшие 24 ч после оперативного вмешательства. Осложнений, рецидива болевого синдрома, прогрессирования неврологических симптомов после операции не отмечали. Полученные положительные результаты свидетельствуют об эффективности примененных методов хирургического лечения. Выводы: стандартная микродискэктомия с применением переднего доступа в сочетании с пункционной лазерной микродискэктомией либо фенестрацией, выполненная у больных по поводу множественных грыж МПД шейного отдела позвоночника, позволяет: - устранить дискогенную компрессию; - минимизировать хирургическую травму; - уменьшить продолжительность реабилитации после операции. Сочетанное применение методов хирургического лечения позволило предупредить дальнейшее грыжеобразование на измененном смежном уровне позвоночно-двигательного сегмента.

Гемангиомы тел позвонков грудного отдела являются доброкачественными новообразованиями. В большинстве случаев они представляют собой случайные находки и не требуют специфического лечения, только наблюдения в динамике. У ряда пациентов гемангиомы увеличиваются в размерах, что приводит к разрушению тела позвонка. Это при отсутствии лечения приводит к развитию компрессионных переломов от незначительных травм, также гемангиомы могут разрушать заднюю стенку тела позвонка и распространяться в позвоночный канал. Эти состояния сопровождаются значительным ухудшением состояния пациента, его инвалидизацией. Перед врачом встает вопрос дифференциальной диагностики между гемангиомами, которые являются случайной находкой, и теми, которые имеют агрессивное течение. В период с 2009 по 2016 гг. было прооперировано 128 пациентов с агрессивными гемангиомами. На основании анализа данного материала можно утверждать, что агрессивные гемангиомы имеют ряд характерных клинических симптомов. Проведение пункционной вертебропластики позволяет как избежать соответствующих инвалидизирующих осложнений, так и улучшить качество жизни пациента за счет регрессирования болевого синдрома.

На сегодняшний день известно о дискогенном происхождении остеохондроза, что дает возможность целенаправленно действовать на диск, в качестве причины его развития, что и стало толчком для развития миниинвазивних методов лечения одним из которых стала пункционная лазерная микродискэктомия. Стандартные открытые методы хирургического лечения грыж межпозвоночных дисков сопряжены с высокой травматизацией мягких тканей, костных структур позвоночника, что в результате может привести к развитию ряда осложнений. Миниинвазивные методики к которым относится и пункционная лазерная микродискэктомия лишены этих недостатков. Поражение смежных межпозвоночных дисков часто сопровождается формированием клинически значимой, грыжи на одном уровне и протрузии или грыжи в смежном сегменте. Цель работы - проанализировать и представить ближайшие и отдаленные результаты хирургического лечения 79 пациентов с множественными грыжами шейного отдела позвоночника прооперированных с помощью методики пункционной лазерной микродискэктомии. Среди прооперированных 47 мужчин и 32 женщины, средний возраст - 38,5 +- 0,9. Регресс неврологической картины оценивали по шкале Nuriсk. Выраженность болевого синдрома оценивали по шкале ВАШ. У подавляющего большинства пациентов отмечено положительную послеоперационную динамику в виде регресса болевого синдрома, улучшения качества жизни, осложнений в послеоперационном периоде не отмечалось. Таким образом, пункционная лазерная микродискэктомия является высокоэффективным и безопасным, экономически выгодным методом хирургического лечения больных с множественными грыжами шейного отдела позвоночника.

Цель исследования - анализ эффективности применения подхода двухэтапного Damage Control в терапии позвоночно-спинномозговой травмы у пациентов на фоне тяжелой политравмы (ПТ). Проведен ретроспективный анализ результатов терапии у 53 пациентов. В зависимости от сроков и объема проведенного хирургического лечения пациенты разделены на три группы. Проанализированы показатели регресса неврологических расстройств, летальности и длительности интенсивной терапии. Пациенты, которым выполнялось отсроченное хирургическое вмешательство, имели наихудшие показатели восстановления неврологического дефицита. Раннее одномоментное декомпрессивно-стабилизирующее вмешательство обеспечивало лучший регресс неврологических расстройств, однако характеризовалось достаточно высокой летальностью и длительностью интенсивной терапии. В группе пациентов, у которых проводилось этапное хирургическое лечение, отмечены наилучшие значения анализируемых показателей. Выводы: тактика Damage Control обеспечивает наилучшие результаты терапии позвоночно-спинномозговых повреждений у пациентов на фоне политравмы.

Цель работы - разработка методов численного анализа оценки неврологического статуса пациентов, перенесших позвоночно-спинномозговую травму (ПСМП). На основании клинических наблюдений рассмотрены возможные варианты математической интерпретации динамики восстановления неврологического статуса и регресса неврологических расстройств. Разработаны методы расчета параметров "Динамика восстановления неврологического статуса" и "Динамика восстановления неврологических расстройств", характеризующих различные сферы регресса функционального дефицита у пациентов с травматическим поражением спинного мозга (СМ).Выводы: предложенные методы численного анализа могут использоваться для определения целесообразности и эффективности различных методов хирургической и медикаментозной коррекции у пациентов с ПСМП.