Показано, що за змішування полівінілового спирту (ПВС) та поліакриламіду (ПАА) у водному розчині утворюється ІнтерПК постійного складу <$E roman {phi sub хар~=~4~кг sub ПВС "/" кг sub ПАА}>. Комплексоутворення між високомолекулярним ПАА (матриця) та значно більш низькомолекулярним ПВС призводить до часткового руйнування асоціатів останнього та характеризується кооперативними ефектами двох рівнів. Перший обумовлений утворенням кооперативної системи H-зв'язків між ПВС і ПАА, другий - взаємодією асоціатів ПВС на матриці. Додатковим фактором стабілізації частинок ІнтерПК у водному середовищі є гідрофобні взаємодії неполярних ділянок зв'язування полімерних компонентів.

Вивчено структури водневих зв'язків у плівках інтермолекулярного полікомплексу полівінілового спирту з поліакриламідом, а також індивідуального ПАА. За допомогою методу ІЧ-спектроскопії з використанням комп'ютерного розділення смуг, що сильно перекриваються в області амід I, амід II, за методом сплайнів виявлено нову смугу <$E roman {nu sub {C = O}}> коливань у разі <$E nu~=~1668~roman см sup -1> у спектрах ІнтерПК, обумовлену водневими зв'язками між ПВС та ПАА. Внаслідок комплексоутворення у плівках ІнтерПК відбувається перерозподіл амідних груп між різними структурами водневих зв'язків у бік зменшення кількості цис-транс-мультимерів і збільшення довжини транс-мультимерів амідних груп.

За допомогою методу інтерферометрії досліджено самодовільне підвищення розчинності бензолу в інтра- та інтермолекулярних полікомплексах на основі полівінілового спирту та поліакриламіду.

Досліджено характеристичний склад і будову інтермолекулярних полікомплексів на основі полівінілового спирту (ПВС) і поліакриламіду (ПАА) з рихлою упаковкою полімерних сегментів. Методами швидкісної седиментації та віскозиметрії визначено гідродинамічні параметри асоціатів ПВС і ПАА у водному середовищі. Встановлено, що <$E М sub {nu roman ПВС}> в інтервалі <$E 8~cdot~10 sup 4 ~-~1,2~cdot~10 sup 5> не впливає на характеристичний склад ІнтерПК. Показано, що частинки ІнтерПК містять значний надлишок ПВС, що вказує на взаємодію з макромолекулами ПАА не індивідуальних молекул, а частково зруйнованих асоціатів ПВС. Обговорено причини утворення ІнтерПК (ПВС + ПАА) з рихлою упаковкою полімерних сегментів.

Изучены температурные переходы в структуре триблок-сополимеров на основе полиэтиленоксида и полиакриламида (ПАА-b-ПЭО-b-ПАА) с различной длиной центрального блока в сравнении с индивидуальными полимерами и полимерными смесями аналогичного состава. Установлено, что взаимодействие полимерных компонентов за счет образования системы интрамолекулярных водородных связей усиливается при наличии ковалентной связи между ними.

Вивчено кінетичні закономірності радикальної блок-кополімеризації поліакрилової кислоти з монометиловими етерами поліетиленгліколю (МЕПЕГ) різної молекулярної маси. Встановлено значне зростання швидкості блок-кополімеризації та конверсії мономера у порівнянні з гомополімеризацією акрилової кислоти, що вказує на позитивний динамічний матричний ефект, величина якого закономірно зростає у разі збільшення <$E roman M sub vМЕПЕГ>.

Вивчено комплексоутворення в модельних парах полімерів полівініловий спирт (ПВС) - поліакриламід (ПАА) та кополімер стиролу з малеїнової кислотою (КСМК) - поліетиленоксид (ПЕО), установлено структуру та властивості утворених ІнтерПК, їх флокулювальної здатності за умов освітлення полідисперсних колоїдних систем. Установлено, що взаємодія ПВС і ПАА у розчині призводить до утворення ІнтерПК постійного складу, який визначається молекулярними параметрами полімерів і не залежить від співвідношення компонентів. Визначено основні характеристики ІнтерПК (КСМК + ПЕО). Показано, що головним фактором стабілізації обох ІнтерПК є система водневих зв'язків. Додатковим фактором стабілізації компактних частинок ІнтерПК (ПВС + ПАА) є гідрофобні взаємодії. Для ІнтерПК (КСМК + ПЕО) цей чинник відіграє певну роль лише за достатньо високої ММ ПЕО. Установлено ефект взаємодії ПАА з асоціатами ПВС та неоднорідну структуру ІнтерПК (ПВС + ПАА) у блочному стані. Виявлено підвищену флокулювальну здатність сумішей хімічно комплементарних полімерів у порівнянні з індивідуальними полімерами у разі освітлення полідисперсних суспензій. Розроблено високоефективні флокулянти <$Eroman {Unicomfloc sup inter }> для підготовки питної води на водопровідних станціях. На прикладі трикомпонентної системи <$Eroman {SiO sub 2 ~+~КСМК~+~ПЕО}> з моно- та полідисперсним кремнеземом досліджено процеси конкурентних взаємодій, які протікають в реальних полідисперсних полімер-колоїдних системах.

Исследованы структурные особенности триблок-кополимеров (ТБК) ПАА - b - ПЕО - b - ПАА, способных к формированию водородно-связанных внутримолекулярных поликомплексов (ИнтраПК), которые были синтезированы свободнорадикальной блок-кополимеризацией полиакриламида с полиэтиленгликолями различной молекулярной массы МПЕО. Выявлено микрофазовое разделение в аморфных областях структуры ТБК с высокими МПЕО. Показано, что основная причина наблюдаемых эффектов - комплексообразование блоков ПЕО и ПАА за счёт водородных связей. На основе исследования методами WAXS и SAXS морфологии их блочной структуры было установлено, что имеет место полное разрушение кристаллической структуры ПЕО в ТБК с <$E М sub {v roman ПЕО}~<<~4~cdot~10 sup 4> и резкое снижение степени кристалличности ПЕО с <$E М sub {v roman ПЕО}~symbol У~4~cdot~10 sup 4>, которое обусловлено комплексообразованием блоков ПЕО и ПАА. Выполнено компьютерное моделирование профилей SAXS, основанное на подходе Beaucage.

Досліджено вплив внутрішньомолекулярних взаємодій на структуру триблок-кополімерів поліакриламід (ПАА) - b - поліетиленоксид (ПЕО) - b - ПАА (ТБК) на основі поліакриламіду та поліетиленоксиду за допомогою методів широко- і малокутового розсіювання рентгенівського випромінення. Встановлено, що формування ІнтраПК у макромолекулах ТБК перешкоджає кристалізації блоків ПЕО та забезпечує існування однорідної фрактально-організованої аморфної структури в широкому діапазоні зміни MM обох блоків. Разом з тим, за <$E roman M sub vПЕО~symbol У~4~cdot~10 sup 4> відбувається порушення структурної однорідності ТБК за рахунок часткової кристалізації блоків ПЕО.

Приведен пример формирования программы дополнительного профессионального образовання по специальности "Судебно-медицинская экспертиза" с учетом мнения потребителей образовательных услуг и потребностей экспертной практики, представлен опыт реализации программы.

Установлено два типи міцелярних структур, що утворюють асиметричні триблок-кополімери ПАА-b-ПЕО-b-ПАА на основі хімічно комплементарних поліакриламіду та поліетиленоксиду у водних і водно-етанольних розчинах. Показано можливість їх використання для ефективної інкапсуляції модельної токсичної та нерозчинної у воді лікарської речовини - преднізолону.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г712.725

Рубрики:

Блок- і прищеплені полімери

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Розроблено нові ефективні біосумісні і частково біодеградабельні міцелярні наноконтейнери для інкапсуляції та доставки в живих організмах вітаміну Е та його аналогів, які є продуктами самозбірки асиметричних блок-кополімерів з хімічно комплементарними блоками (метокси)поліетиленоксиду та поліакрилової кислоти. Методами спектрофотометрії, пружного світлорозсіювання й електронної мікроскопії (ТЕМ) вивчено умови формування міцелярних структур, їх параметри і морфологію. Показано, що процес міцелоутворення розвивається у водному середовищі в області pH << 5 за рахунок утворення в макромолекулах блок-кополімерів інтрамолекулярних полікомплексів з подальшою сегрегацією гідрофобних ділянок зв'язування блоків. Інкапсуляція синтетичного аналогу вітаміну Е - <$E alpha>-токоферолацетату в розроблені міцелярні наноконтейнери дає змогу різко знизити терапевтичні дози препарату.

Міцели асиметричних блок-кополімерів на основі поліетиленоксиду та поліакрилової кислоти було використано для інкапсуляції протиракового препарату еумеланіну, який є продуктом життєдіяльності чорних дріжджів "Nadsoniella nigra sp. X-1". За допомогою методів <$Enothing sup 1 roman ЯМР>- і FTIR-спектроскопії та потенціометричного титрування проведено детальне вивчення хімічної структури, розчинності у воді, електрохімічних та абсорбційних властивостей зразка еумеланіну. Показано цвіттер-іонний характер його макромолекул і визначено характеристичні значення pK0 кислотних та основних груп. Встановлено сильну компактизацію макромолекул еумеланіну в області pH << 6, яка супроводжується фазовим розділенням системи. За допомогою методів електронної та FTIR-спектроскопії досліджено інкапсуляцію зразка еумеланіну міцелами блок-кополімерів і стабільність утворених міцелярних систем заіежно від морфології та розміру наноносіїв і способу проведення інкапсуляції (ex situ або in situ). Розкрито природу взаємодії макромолекул еумеланіну з міцелами блок-кополімерів різної будови. За допомогою методу ТЕМ встановлено реальний стан міцелярної системи з інкапсульованим еумеланіном; показано можливість його одночасної взаємодії з поверхнею декількох міцел, що призводить до зміни розміру та морфології останніх.