Представлено трактування материнства як психосоціального феномену. Зазначено, що індивідуальний онтогенез материнства проходить декілька етапів, у процесі яких відбувається природна адаптація жінки до материнської ролі. Акцент зроблено на рольовому компоненті прийняття жінкою свого материнства. Представлено онтогенез материнства як складову батьківської сфери у контексті становлення подружньої пари, а також це явище з точки зору розвитку особистості самої жінки. Виділено та узагальнено основні етапи та періоди у становленні материнства за концепціями різних авторів (Е. Галінскі, Г. Філіппової, О. Подобіної та ін.). Розглянуто характерні особливості та труднощі кожного з етапів розвитку материнства.

Досліджено психологічні особливості матерів, які мають немовлят та новонароджених дітей. Виділено три групи жінок з різними типами самоставлення: вираженим позитивним, позитивним та недиференційованим. Визначено, що більшість обстежених жінок (44 %) схильні до позитивного самоставлення. Серед них матері, які народили доношених та недоношених дітей, розподілилися майже порівну. Виражене позитивне самоставлення більшою мірою характеризує матерів із вчасно народженими дітьми, ніж передчасно. Найменша кількість з-поміж досліджених жінок схильна до недиференційованого самоставлення, і серед них переважають матері, які мають недоношених дітей. Виявлено, що чим вищим є рівень самоставлення жінки-матері, тим більше вона схильна до налагодження оптимального емоційного контакту зі своєю дитиною. Чинниками розвитку позитивного самоставлення можуть бути задоволеність подружнім життям та особливості взаємодії жінки зі своєю матір'ю. Зроблено висновок, що незалежно від того, чи жінка народила доношену чи недоношену дитину, її ставлення до себе може бути однаковим.

Досліджено in vitro вплив міцелоутворювальної поверхнево активної речовини (NВП-ВА-МА) на активність <$E roman {Na sup + ,~K sup +}>-активованої, <$E roman Mg sup 2+>-залежної аденозинтрифосфатази зародків в'юна на ранніх етапах ембріогенезу. Проведено оцінку впливу різних концентрацій новосинтезованого водорозчинного полімеру на ферментативну активність <$E roman {Na sup + ,~K sup +}>-помпи плазматичних мембран зародків в'юна протягом періоду синхронного дроблення бластомерів на основі визначених констант напівінгібування 150. Встановлено, що NВП-ВА-МА дозозалежно інгібує <$E roman {Na sup + ,~K sup +}>-АТФ-азну активність на стадіях 2, 16, 64 бластомерів та 8 поділу, а на стадії 10 поділу бластомерів дія 0,1 мкмоль/л полімеру призводить до протилежних змін - зростання активності <$E roman {Na sup + ,~K sup +}>-АТФ-ази. Інгібування <$E roman {Na sup + ,~K sup +}>-АТФ-ази полімером NВП-ВА-МА зумовлене його емульгуючими та сенсибілізуючими властивостями, що в свою чергу спричинює порушення іонного гомеостазу та метаболічних процесів зародків упродовж ембріогенезу.

Наведено результати дослідження типології материнської ідентичності жінок на ранньому етапі материнства. Побудовано теоретичну модель материнської ідентичності жінок. Емпірично уточнено структуру вказаної ідентичності жінок після народження дитини. Визначено місце материнської ідентичності у структурі глобальної ідентичності жінок у перші місяці після пологів. Виокремлено три групи жінок, схильних до різних типів материнської ідентичності, а саме: матері, схильні до несформованого типу материнської ідентичності зумовленого невизначеним Я; матері, схильні до формального типу материнської ідентичності зумовленого вираженим жіночим Я; матері, схильні до усвідомленого цього типу ідентичності зумовленого вираженим особистісним Я. Наведено характеристику жінок кожного з типів, структуру їх материнської ідентичності, а також чинники, що зумовлюватимуть становлення цих типів.