Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.682.5

Рубрики:

Пухлини глотки

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначення впливу центральної <$E alpha>2a-NMDA-седації на гемодинамічний профіль у пацієнток, що підлягали радикальній мастектомії. Обстежено 105 пацієнток, хворих на рак молочної залози, яких розподілили на дві групи (I - n = 46 і II - n = 59), з контрольними точками гемодинамічних параметрів на індукцію, базис-наркоз, у 1-шу годину у ВРІТ, на 3-, 10- та 28-му післяопераційну добу. Відновлення нормодинамічного типу в жінок I групи відбулося лише на 10-ту добу після операції зі зростанням (p = 0,000274) ATcep. на 84,2 % відносно попереднього значення, що супроводжувалося компенсаторною тахікардією, а хвилеподібна динаміка ЦВТ свідчила про медикаментозне навантаження на судинну систему з метою профілактики неухильної тенденції до гіпотензії. У пацієнток II групи гемодинамічні параметри залишалися в межах фізіологічної норми. Висновки: гемодинамічний профіль в обстежених пацієнток характеризувався схильністю до гіподинамічного типу в I групі дослідження та нормодинамічного типу - у II групі; нестабільність гемодинаміки за гіпотонічним типом у жінок I групи безпосередньо впливала на волемічний статус пацієнток уже з першої доби після операції; застосування заявленої методики сприяло мінімізації використання наркотичних анальгетиків.

Висвітлено сучасний стан проблеми знеболювання в пацієнтів з онкологічною патологією. Дані надають підстави для таких висновків: оптимальний анестезуючий розчин на основі 1 % лідокаїну з традиційним поєднанням 0,1 мгфентанілу та 0,2 мг адреналіну вимагає додавання 0,2 мг дексметомедину; включення до багатокомпонентної анестезії розчину дексметомедину надає можливість знизити концентрацію лідокаїну вдвічі, зберігаючи при цьому адекватне знеболення; багатокомпонентність анестезуючого розчину збільшує тривалість регіонарної анестезії до 5 - 6 год, забезпечуючи надійну анестезію сплетіння та периферичних нервів із достатньою міоплегією, тривалим 8 - 9-годинним післяопераційним знеболюванням; дексметомедин у дозі 2,3 мг/кг знижує барометричні показники гемодинаміки, потенціюючи симпатолітичну дію лідокаїну, але не призводить у цьому випадку до порушення перфузії; у разі використання анестезуючого розчину з дексметомедином депресія пацієнта. Зроблено висновок про неоднозначність і часом суперечливість даних, щодо використання дексметомедину в схемах різних видів анестезії, що надає привід для подальших досліджень у цій галузі.

Альфа-2-агоністи мають ряд ефектів: анальгетичний, анксіолітичний, седативний і симпатолітичний. Усі вони були визначені у ході терапії пацієнтів хірургічного профілю та хворих із хронічним больовим синдромом. У випадку нейроаксіального використання дексмедетомідину як ад'юванту під час оперативних втручань спостерігається значне зниження потреби в інших анальгетиках. Потенціальної значимості в разі нейроаксіального введення препаратів набуває питання перекривання дозозалежних профілів індукованої альфа-2-агоністами седації та анальгезії. Альфа-2-адренергічні агоністи наразі стали частиною набору анестезіолога.