Увагу приділено феномену автономії університету як фактору його модернізації. Виходячи з постструктуралістського підходу, автономія університету розглянуто як характеристику університетського поля й проаналізовано за допомогою концептів "рефракція", "плата за вхід" та виконання унікальної ролі в розвитку суспільства та держави. Зазначено, що кожен етап модернізації суспільства провокує модернізацію освітньої системи, зокрема університету як провідної її частини, та зміну розуміння автономії. Запропоновано розглядати формування адаптаційно-інноваційного потенціалу студента як місію сучасного українського університету. Розроблено систему показників та емпіричних індикаторів адаптаційно-інноваційного потенціалу студента та доведено, що класичний університет сприяє формуванню такого потенціалу, зокрема за допомогою реалізації специфічних практик. Адаптовано методику Г. Хофстеде для виявлення модального типу українського студентства. Виділено такі його характеристики, як орієнтація на власні сили, прагнення до самореалізації, досягнення компромісу в конфліктних ситуаціях, упевненість у власних можливостях впливу на вирішення важливих суспільно-політичних питань. Відзначено, що такий тип студента більшою мірою характерний для класичних університетів порівняно зі спеціалізованими ВУЗ.