Досліджено закономірності належного встановлення фактичних обставин справи в українському судовому правозастосуванні з огляду на вимоги Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) до належного доказування. Окремо розглянуто основні підходи до розуміння судово-пізнавальної діяльності, характеристики результатів судового пізнання, поняття моделі судочинства. Такі закономірності полягають у дотриманні рівності доказових можливостей сторін у судовій справі, запровадження змагальної моделі судочинства, використання судом придатних доказів та в мотивованості рішення суду. Охарактеризовано стан дотримання цих положень в українському законодавстві та практиці судового правозастосування.

Висвітлено кримінально-процесуальні, особистісні та матеріальні джерела доказів. Охарактеризовано етапи процесу доказування та версії під час кримінального провадження. Розглянуто особливості предмета доказування у кримінальних порушеннях неповнолітніх. Розкрито зміст доказів і доказування в адміністративному процесі. Приділено увагу експертизі та її видам у зазначеному процесі. Подано інформацію про доказування як шлях до встановлення фактичних обставин цільової справи.

Розглянуто принципи цивільного процесуального права України. Охарактеризовано суб'єкти таких правовідносин. Приділено увагу доказам і доказуванню в цивільному процесі. Розкрито поняття підсудності цивільної юрисдикції. Подано інформацію про перегляд рішень та ухвал суду за нововиявленими та винятковими обставинами.

Розглянуто екологічне право в системі права України. Висвітлено джерела екологічного права України. Увагу приділено проблемам управління в галузі охорони навколишнього природного середовища. Подано інформацію щодо юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.