Біоселективний елемент сенсора поверхневого плазмонного резонансу (ППР) для розпізнавання олігонуклеотидних послідовностей, пов'язаних з гібридним геном bcr-abl, створено шляхом іммобілізації на сенсорній поверхні тіольованих одноланцюгових олігонуклеотидів та 6-меркапто-1-гексанолу. Олігонуклеотид з 24 основ, який репрезентує ділянку стикування гібридного гена і складається з однакових за довжиною фрагментів обох вихідних генів, був використаний як проба для іммобілізації на сенсорній поверхні. Відбір послідовності цього олігонуклеотиду базувався на GC складі та здатності до внутрішньо- та міжмолекулярних взаємодій, теоретично передбаченої за допомогою веб-сервера DINAMelt. Формування біоселективного елементу і наступні етапи гібридизації з комплементарними олігонуклеотидами контролювали в режимі реального часу, користуючись експериментальним макетом спектрометра "Плазмон ППР-4м", розробленого в Інституті фізики напівпровідників НАН України. Показано, що тіольовані одноланцюгові олігонуклеотиди mod-Ph успішно іммобілізуються на золотій поверхні вимірювальної комірки спектрометра ППР у 0,5 M KH2PO4 (рН 3,8). Між іммобілізованими mod-Ph та комплементарними олігонуклеотидами P1 відбувалася специфічна гібридизація, в той час як введення некомплементарних олігонуклеотидів сенсорного відгуку не викликали. Експериментальні сенсорні відгуки, одержані при взаємодіях досліджуваних олігонуклеотидів на сенсорній поверхні, досить добре узгоджуються з теоретичними розрахунками термодинамічних параметрів цих взаємодій.

Досліджено рівень іммобілізації олігонуклеотидів на поверхні наночастинок золота у разі розробки нанобіосенсорів за допомогою запропонованого експериментального підходу. Цей підхід для контролю кількості іммобілізованого матеріалу базується на визначенні залишкової концентрації вільних (неіммобілізованих) тіольованих олігонуклеотидів з ковалентно приєднаним флуорофором Cy3. Показано, що ефективність іммобілізації олігонуклеотидів на поверхні наночастинок золота, стабілізованих цитрат-іонами, сильно залежить від іонної сили середовища і суттєво залежить від температури та часу іммобілізації. У разі підвищення іонної сили середовища спостерігаються 2 процеси: початкова зміна іонної сили (від 0 до 15 - 20 мМ) призводить до підвищення ефективності іммобілізації олігонуклеотидів, за подальшого підвищення іонної сили починає спостерігатися процес агрегації наночастинок золота, що перешкоджає подальшій ефективній іммобілізації олігонуклеотидів.

За допомогою методу поверхневого плазмонного резонансу з використанням спектрометра "Плазмон SPR-4m" показано можливість дослідження взаємодій низькомолекулярних синтетичних похідних акридону з ДНК. Спектрометрія поверхневого плазмонного резонансу дозволяє відстежувати як процес іммобілізації ДНК на золотій поверхні сенсорного чипу, так і взаємодії іммобілізованої ДНК з похідними акридону в режимі реального часу. Параметри взаємодії досліджуваних похідних акридону з іммобілізованою ДНК, одержані за допомогою методу поверхневого плазмонного резонансу, корелюють з результатами вивчення біологічної активності досліджуваних похідних акридону в in vitro ферментативних системах.