Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.766.401.1

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.365.170.35-52

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.2-387

Рубрики:

Хірургічна патологія шлунка і дванадцятипалої кишки у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено клініко-лабораторне, ендоскопічне та рентгенологічне (езофагографія) обстеження дітей з опіками стравоходу. Під спостереженням було 19 хворих віком від 1,5 до 10 років. Причиною опіку стравоходу були: луги - у 13 осіб, кислоти - у 4, KMgO4 - у 2. Ендоскопічні зміни корелювали з даними езофагографії. Всі діти, які одержали хімічне ушкодження стравоходу, підлягають комплексному обстеженню (клінічне, ендоскопічне, рентгенологічне: езофагографія, езофагоскопія) в спеціалізованій клініці. У разі наявності рубцевих ушкоджень стравоходу (у термін більше одного місяця після одержання травми) з ексцентричним розташуванням звуження доцільно після накладання гастростоми проводити бужування за нитку за запропонованою методикою.

Изучены изменения общей мощности спектра (ТР) и соотношения мощностей спектров низких и высоких частот (LF/HF) вариабельности сердечного ритма (ВСР) на эпизодах фибрилляцией предсердий (ФП) при терапии 92 пациентов (59 мужчин и 33 женщины) в возрасте (<$E64~symbol С~9>) лет с постоянной, пароксизмальной и персистирующей ФП в разных классах продолжительности комплекса QRS ЭКГ (QRS). Продолжительность QRS измеряли в отведениях II, V1, V5, V6 (по три последовательных комплекса) с выбором максимального значения для отведения и зарегистрированных комплексов. В зависимости от продолжительности QRS (физиологический (NQRS) (60 - 100 мс) и удлиненный (LQRS) (более 100 мс)) пациенты делились на 2 подгруппы. Пациенты обследовались до, спустя 2 недели, 1 месяц, 6 месяцев и 1 год от начала терапии. Терапия ФП оказала положительное влияние на ВСР у пациентов со всеми формами ФП путем уменьшения исходно высокой ТР ВСР. При этом ее результаты оказались лучшими в подгруппе NQRS, что подтвердилось ростом LF/HF в ортостатической пробе.

Зазначено, що синдром збільшеної та набряклої калитки потребує комплексного обстеження: УЗД з оцінкою стану кровотоку. У разі порушення кровотоку показана операція - ревізія органів калитки.

Отмечено, что синдром увеличенной и набряклой калиты нуждается в комплексном обследовании: УЗИ с оценкой состояния кровотока. При нарушении кровотока показана операция - ревизия органов калиты.

Мета роботи - підвищити ефективність лікування новонароджених із перекрученням яєчка (ПЯ) завдяки удосконаленню діагностики і лікувальної тактики. В основу роботи покладено досвід діагностики та оперативного лікування 366 новонароджених із синдромом набряклої та збільшеної калитки (СНЗК), які перебували на лікуванні у відділенні хірургії новонароджених у НДСЛ "Охматдит" з 1992 по 2014 рр. Хлопчики були віком від народження до 3 міс. З метою вирішення запланованих завдань весь клінічний матеріал (етапи розвитку та впровадження діагностичних і лікувальних заходів) розділено на 2 групи: основна - 2004 - 2014 рр. та контрольна - 1992 - 2003 рр. В основну групу зараховано пацієнтів, у котрих використовували інноваційні технології: ультразвукове, допплерографічне дослідження і лапароскопічне лікування. Контрольну групу створили з пацієнтів, у яких під час верифікації вади домінували суб'єктивні методи діагностики - огляд та пальпація, а їх інформативність залежала в основному від досвіду лікаря як у приймальному, так і у стаціонарному відділенні. Висновки: у разі підозри на гостре захворювання пахвинно-калиткової ділянки (защемлені грижі, травми) чи калитки (перекручення яєчка, тромбоз судин, травма) з діагностичною метою слід виконувати ультразвукове дослідження органів калитки. За даними клініко-ехографічної картини можна диференціювати стан кровообігу, ускладнений чи неускладнений перебіг захворювання, що визначає вибір тактики ведення хворого. Ультразвукове та допплерографічне дослідження в комплексі з оцінкою клінічної картини дають змогу об'єктивно визначити характер ураження пахвинно-калиткової ділянки і органів калитки, сформулювати показання до оперативного або консервативного методу лікування. За результатами хірургічного лікування перекрученого яєчка, визначено, що збереження органа залежить від тривалості ішемії, тому завжди доцільно намагатися проводити органозберігальні операції. Запровадження індивідуального підходу та алгоритмів надало змогу знизити рівень післяопераційних ускладнень з 7,29 до 4,10 %, тобто на 3,19 %, а також запобігти летальності.

Мета роботи - підвищити ефективність лікування дітей у перші місяці життя із вродженими килами шляхом удосконалень діагностики та лікувальної тактики. За 22-х річний період на лікуванні у відділенні хірургії новонароджених в НДСЛ "ОХМАТДИТ" МОЗ України перебувало на лікуванні 230 хворих із пахово-калитковими килами. У 194-х (53,0 %) з них діагностовано вроджені однобічні грижі, у 36-ти (9,83 %) - вроджені двобічні грижі. Вік хворих склав від одного до 3-х місяців. За даними клініко-лабораторного дослідження відхилень від вікової норми не було, бо хворих було госпіталізовано соматично здоровими. Всього хворих госпіталізовано на першому місяці життя 64, із яких основної (I) групи 50 (13,66 %) проти контрольної групи (II) 14 (3,82 %). На другому місяці госпіталізовано 152 хворих, із яких основної (I) групи 102 (27,86 %) проти контрольної групи (II) 50 (13,66 %). З метою з'ясування стану пахового каналу та органів калитки, та з метою диференційної діагностики у 150-ти хворих головної групи проводили ультразвукове та допплерографічне дослідження. Дані дослідження вказували на набряк яєчка та придатка із застоєм відтоку, що вказувало на хронічне порушення кровотоку в яєчку. Всім 230-ти хворим проведено оперативне лікування. Хірургічне лікування вроджених однобічних кил проведено у 194-х, а двобічних у 36-ти. Під час проведення хірургічної корекції вроджених однобічних кил у 88-ми зі 194-х хворих зовнішній пахвинний канал не відкривався. Поміж тим, пластика пахвинного канату проводилася у всіх хворих: за Дюамелем, Мартиновим та Кимбаровським. Під час хірургічного лікування вроджених двобічних кил пахвинний канат відкривався. Одночасно проведено операції у 10-ти хворих, із яких 8 головної (I) групи, проти 2 контрольної (II) групи. Лапароскопічна корекція пахових кил проведена в 11-ти (4,78 %) хворих. В основній групі спостерігалося 5 ускладнень у 3-х хворих. В контрольній групі ускладнень було 8 у 6-ти пацієнтів. Всіх дітей після оперативного лікування виписано з клініки, рецидиву грижі не було. Висновки: оптимальним варіантом видалення грижі є виділення мішка на обмеженій ділянці, поперечний його перетин і висока перев'язка проксимальної частини і залишення дистальної частини грижового мішка.

Мета роботи - обгрунтувати механізм розвитку та визначити ступінь компресії пахово-калиткових гриж на судини і яєчко на основі впровадження допплерографічного обстеження в лікувальний процес. У відділенні хірургії новонароджених Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" у період 1992 - 2014 рр. перебували на лікуванні 290 хворих з природженими грижами. Для верифікації діагнозу застосовували клініко-лабораторне обстеження в усіх пацієнтів, ультразвукове і допплерографічне дослідження пахової ділянки та калитки - у 182-х (62,76 %), променеві (рентгенологічні) дослідження - у 18-ти (6,21 %), морфологічне дослідження матеріалу - у 8-ми (2,76 %). Діагноз "пахово-калиткова грижа" грунтувався на даних зі скарг батьків та огляду дитини. У 230-ти (79,31 %) хворих клініко-лабораторні показники були в межах норми, а у 60-ти (20,69 %) пацієнтів виявлено ознаки непрохідності кишечника через защемлену грижу з розвитком запального процесу. Для з'ясування стану пахового каналу та органів калитки в основній групі 182-м хворим проводили ультразвукове та допплерографічне дослідження. За наявності вільних гриж результати дослідження вказували на набряк яєчка та придатка зі сповільненим відтоком, що свідчило про порушення кровотоку в яєчку, яке виникло в момент народження. У разі защемлення грижі у 21-го хворого встановлено порушення кровотоку в яєчку та в ділянці кишки (на 40 - 50 % у порівнянні з нормою), а у 8-ми хворих кровотоку не було. Час від початку захворювання мав значення під час госпіталізації хворих із защемленими грижами у 60-ти осіб, із яких до 12-ти год госпіталізовано 43 (14,83 %), від 12-ти до 24-х год - 13 (4,48 %), від 24-х до 72-х год - 4 (1,38 %). Хіургічне лікування проведено у всіх хворих. У 230-ти хворих, які не мали защемлення, оперативне лікування виконали в плановому порядку (у 194-х - з однобічною локалізацією гриж та у 36-ти - з двобічною). Під час хірургічної корекції природжених однобічних гриж у 88-ми зі 194-х осіб зовнішній пахвинний канал не відкривали. Пластику пахвинного каналу застосували у всіх хворих. Двобічні операції одночасно проведено у 10-ти пацієнтів. Лапароскопічну корекцію пахвинних гриж виконано у 11-ти (3,79 %) хворих, із яких двобічних пахово-калиткових гриж було 3, правобічних - 5, лівобічних - 3. Оперативне лікування защемленої грижі здійснено без резекції кишки у 52-х осіб. Резекцію защемленої ділянки кишечника проведено у 8-ми пацієнтів. Усі операції виконано з пахвинного доступу, проте у 3-х здійснено конверсію і лапаротомію, із яких в однієї дитини накладено кінцеву ілеостому (термін защемлення був 17 год). У 26-ти немовлят спостерігали защемлені пахвино-калиткові грижі, які ускладнилися недугою яєчка та придатка (тромбоз судин, орхіт, епідидиміт), з них праве яєчко було уражено в 23-х осіб, ліве яєчко - у 3-х. Термін защемлення становив 1,5 - 6 год. Висновки: наявність у новонародженої дитини пахово-калиткової грижі є показанням до проведення ультразвукового обстеження для визначення стану органів калитки та дослідження кровотоку ендокринної залози і яєчка. Всі природжені (канатикові та яєчкові грижі, перекрути гонади та придатка), а також набуті (травми) вади пахово-калиткової ділянки - чинники розвитку гіпоксії яєчка різного ступеня на початковому етапі, а згодом - гіпоплазії та атрофії яєчка.

Операции по поводу паховых грыж составляют почти 50 % всех оперативных вмешательств у детей. С целью улучшения лечения обследовано 290 больных в возрасте до 3 месяцев, которые составили две группы: основная - 196 детей, контрольная - 94. Локализация грыж: односторонние - 194, двухсторонние - 36, ущемленные - 60. Ультразвуковое и допплерографическое исследования выполнили 182 больным основной группы; обнаружили нарушения кровотока яичка разных степеней. Хирургическое лечение у 230 больных проведено в плановом порядке, а у 11 - лапароскопически. При ущемленных грыжах резекция некротической участка кишки проведена у 8 пациентов. Все дети выздоровели, рецидива грыжи не было. Проанализировав результаты оперативного лечения, считаем, что прошивать основу грыжевого мешка рационально как с наложением внутреннего кисетного шва, так и сквозным прошиванием и отсечением последнего. Такая методика выполнения операции исключает возникновение в раннем и отдаленном периодах болевого синдрома, а также способом профилактики ятрогенного крипторхизма.

Зазначено, що за результатами дослідження, у всіх пацієнтів був відсутній кровообіг в яєчку, що слугувало причиною для проведення ревізії та видалення органа. Інтраопераційні та ультразвукові дані збігалися з морфологічними.

В основу даної роботи покладений досвід діагностики та лікування 366 новонароджених із синдромом набряклої та гіперемованої калитки та пахово-калиткової ділянки, які знаходились на лікуванні у відділенні хірургії новонароджених в НДСЛ "ОХМАТДИТ" МОЗ України з 1992 по 2014 рр. Вік пацієнтів-хлопчиків становив від 0 до 3-х місяців. З метою верифікації недуги використовувались наступні методи дослідження: клініко-лабораторне обстеження - 366 (100 %); термометрія яєчок та пахово-калиткової ділянки - 172 (46,99 %), діафаноскопія - 150 (40,98 %); ультразвукове дослідження пахової ділянки та калитки - 251 (68,58 %), допплерографічне сапування пахово-калиткової ділянки - 210 (57,38 %), променеві методи дослідження - 23 (6,28); аспіраційна пункційна біопсія вмісту калитки - 25 (6,83), морфологічні та гістологічні методи дослідження матеріалу - 32 (8,74 %). За результатами дослідження всі пацієнти залежно від стану порушення кровотоку були розподілені на три групи: I група з гострим порушенням (відсутністю) кровотоку - n = 54 (14,76 %); II група з підгострим порушенням кровотоку - n = 72 (19,67 %); III група з хронічним порушенням кровотоку - n = 240 (65,57 %). У першу групу з гострим порушенням (відсутністю) кровотоку увійшли n = 54 (14,76 %) хворих. Перекрути яєчка мали 42 пацієнти: 39 однобічний і 3 двобічний. Друга підгрупа включала васкулярні порушення та атрофію яєчка - 12 хворих (васкулярні порушення яєчка (n = 10), атрофія яєчка (n = 2). У другу групу з підгострим порушенням кровотоку увійшли 72 (19,67 %) хворих. До цієї групи включені: травматичне пошкодження органів калитки (n = 9), гнійний орхіт (n = 2), защемлені кили (n = 60), тератома яєчка (n = 1). У III групу включені хворі з хронічним порушенням кровотоку (n = 240, 65,57 %), з яких рідинні утвори сім'яного канатика та калитки (n = 10)та пахвинно-калиткові кили (n = 230) були від народження.

Узагальнено результати лікування 366 новонароджених із синдромом збільшеної калитки, що перебували у відділенні хірургії новонароджених у Національнаій дитячій спеціалізованій лікарні (НДСЛ) "ОХМАТДИТ" у 1992—2014 рр. Новонароджених розподілили на дві групи: досліджувану (І) - 251, і групу порівняння (II) - 115 хворих. Виділено за результатами дослідження: гостре порушення кровотоку - у 54 (14,76 %) хворих (перекрут яєчка і васкулярні порушення його кровотоку), підгостре порушення кровотоку - у 72 (19,67 %) (травматичні й запальні стани калитки та защемлені грижі), хронічне порушення кровообігу - у 240 (65,57 %) (пахово-калиткові грижі й рідинні утвори калитки). Розроблено бальну оцінку стану органів калитки: 1 - 3 бали - компенсовані порушення в яєчку, 3 - 5 балів - субкомпенсовані, 5 - 6 балів - декомпенсовані. За результатами дослідження встановлено оцінку за гострого порушення - (5,61 ± 0,14) бала, за підгострого - (3,42 ± 0,28), хронічного - (1,41 ± 0,12), з урахуванням даних УЗД і ДС КДК - відповідно (5,96 ± 0,14); (4,38 ± 0,58) і (1,15 ± 0,32) бала. Усіх хворих прооперовано. Ревізію калитки з калиткового доступу проведено у 54 (14,7 %) хворих, з пахового - у 301 (82,3 %), лапароскопічно - у 11 (3,0 %), одночасну двобічну корекцію проведено у 39 (10,66 %), резекцію защемленої ділянки кишки - у 8 (2,2 %). Впроваджено новий метод лікування пахово-калиткових гриж у 29 (7,9 %) хворих. Розроблено заходи, які надали змогу на 19,3 % зменшити частоту виникнення післяопераційних ускладнень. Обгрунтовано доцільність проведення ранньої хірургічної корекції до виникнення гіпоксичних змін в яєчку і защемленій кишці при встановленні діагнозу.

Гемангіоми - це доброякісні пухлини, що серед різних новоутворень у дітей становлять до 80 %. Втім у новонароджених становлять 0,3 - 2,6 %, а в дітей віком 1 рік - до 10 - 12 %. Мета роботи - покращити результати лікування внутрішньошкірних і поверхневих гемангіом у дітей за рахунок удосконалення міні-інвазивних хірургічних технологій. Обстежено 43 дитини віком від 1 до 12 років (жіночої статі - 29 (67,4 %)), яким проведено лікування. У 11 (25,6 %) хворих здійснено динамічне спостереження. У 32 (74,4 %) дітей проведено міні-інвазивне лікування. Установлено локалізацію гемангіом, а саме: волосиста частина голови - 4 (9,3 %), ніс - 5 (11,6 %), щока - 4 (9,3 %), тулуб - 8 (18,6 %), пояс - 5 (11,6 %), верхні кінцівки - 9 (21 %), нижні кінцівки - 8 (18,6 %). Інволютивні зміни гемангіом визначено у 2 дітей віком понад 10 місяців (18,1 %), в 11 місяців - у 3 (27,2 %), а після 12 - 13 місяців - у 5 (45,4 %) та більш активні зміни сталися з 14 - 16-го місяця. Міні-інвазивне лікування проведено в 32 дітей. У 26 хворих використано внутрішньошкірну монополярну діатермію (методика Рибальченко В. Ф., 1994) без пошкодження зовні гемангіом. Установлено, що в 16 (61,5 %) хворих була одна судина, яка живила ангіодисплазію, у 8 (30,7 %) пацієнтів - дві, а у 2 (7,8 %) - 4. Повторний сеанс внутрішньошкірної монополярної діатермії проведено в 6 (23 %) пацієнтів, у яких гемангіоми мали від 2 до 4 судин. У 6 хворих використано термоелектрокоагуляцію. Віддалені результати лікування оцінено як відмінні, рецидивів не було. Висновки: інволюцію гемангіом встановлено у 25,6 % хворих дітей за динамічного спостереження та щомісячного моніторингу параметрів останньої. Під час лікування внутрішньошкірних та поверхневих гемангіом у дітей доцільним є використання малоінвазивних хірургічних технологій: внутрішньошкірної монополярної діатермії та термоелектрокоагуляції, що була ефективною в 74,4 % хворих дітей.