Наведено загальну характеристику підприємницької діяльності (ПД). Показано місце малого бізнесу у ринковій економіці. Запропоновано способи організації бізнесу. Обгрунтовано вибір виду ПД. Увагу приділено правам і обов'язкам державних органів контролю щодо підприємницьких структур (ПС), бізнес-плануванню у сучасному підприємстві. Розкрито правові основи організації, реєстрації та припинення діяльності ПС. Описано особливості ліцензування деяких видів ПД.

Приведена общая характеристика предпринимательской деятельности (ПД). Показано место малого бизнеса в рыночной экономике, обоснован выбор вида ПД. Внимание уделено правам и обязанностям государственных органов контроля по проверке деятельности предпринимательских структур (ПС), бизнес-планированию на современном предприятии. Раскрыты правовые основы организации, регистрации и прекращения деятельности ПС. Описаны особенности лицензирования некоторых видов ПД.

Розглянуто особливості управління регіональними соціо-еколого-економічними системами (РСЕЕС) і модель "граничного зростання" А. Пігу, проаналізовано можливість використання індексу сталого розвитку під час управління розвитком регіону. Аргументовано необхідність удосконалення управління регіональним розвитком на основі максимального використання економічного потенціалу регіону. Розглянуто проблеми управління економічним потенціалом на регіональному рівні, та зазначено щодо необхідності узгодження стратегій розвитку РСЕЕС і підприємств, що є її елементами.

Розглянуто теоретичні та практичні підходи щодо формування оптимальної моделі управління та стратегії розвитку за сучасних умов. Проаналізовано існуючі стратегічні підходи та аргументовано необхідність їх подальшого вдосконалення. Запропоновано використання нового стратегічного підходу до вирішення стратегічних проблем розвитку за сучасних умов.

Запропоновано підходи до формування системи показників стратегічного управління відповідно до рекомендацій Глобальної ініціативи зі звітності та системи звітності підприємств до державних органів контролю. Розраховано коефіцієнти значущості окремих показників відповідно до такого критерію ефективності діяльності підприємства, як продуктивність праці. Доведено необхідність використання в системі стратегічного управління підприємством комплексних показників соціальної, екологічної та економічної діяльності підприємства. Розроблено механізм формування стратегії підприємства у межах стратегії розвитку певних кластерів і регіонів.

Обгрунтовано необхідність розроблення механізму формування стратегій розвитку господарських систем у межах регіональної екологоорієнтованої стратегії розвитку. Основою механізму є комплексне використання програмного-цільового та кластерного підходів і система збалансованих показників соціальної, економічної й екологічної результативності. Розроблено алгоритм інтеграції основ екологоорієнтованого управління в стратегії господарських систем з метою формування системи стратегічного менеджменту на основі принципу "екогармонізму". Запропоновано класифікацію системи збалансованих показників стратегічного управління на регіональному та локальному рівнях, що дозволяє максимально використовувати потенціал соціо-еколого-економічної системи різних ієрархічних рівнів. Вдосконалено систему показників стратегічного управління господарськими системами в межах екологоорієнтованої стратегії розвитку регіонів, що відрізняється поєднанням пропозицій Глобальної ініціативи зі звітності та системи статистичної звітності України. Розроблено механізм узгодження соціальних, економічних та екологічних цілей господарських систем і регіонів.

Розглянуто передумови, історію розвитку, сучасний стан, суперечності та перспективи розвитку українського ринку страхових послуг. Проаналізовано існуючі економіко-математичні методи моделювання та прогнозування ризику неплатоспроможності страхової компанії (СК). Запропоновано нові моделі на основі імітаційного моделювання та порівняно з результатами існуючих моделей оцінювання з використання процесу Гауса, гамма-розподіл та інших випадкових процесів. Запропоновано нову комплексну імітаційну модель оцінюваня ризику неплатоспроможності СК, що включає в себе такі групи факторів, як фінансові показники, на які впливають внутрішні та зовнішні параметри, законодавчі вимоги щодо регулювання учасників українського ринків страхових послуг, динамічні потоки премій та виплат, управлінські рішення компанії. Створено модель регіональної диверсифікації ризику прибутковості СК на основі методології Марковіца. Запропоновано карту ризиків для підрозділів страховика, з метою наглядної стратифікації. Визначено оптимальну структуру продажів страхових продуктів. Використовуючи актуарні й імітаційну моделі для оцінювання ризику неплатоспроможності СК, побудовано прогноз ймовірності фінансового банкрутства для 4-х СК України, що обрані за величиною активів.

Мета дослідження - вивчити вплив хіміотерапії на якість життя нейроонкохворих у разі використання методу внутрішньоартеріальної доставки хіміопрепаратів у складі комбінованого лікування, визначити частоту виникнення побічних ефектів під час лікування. Обстежено 35 пацієнтів з гліомами III і IV ступеня, які проходили лікування в період з 2009 по 2012 рр. Як критерій ефективності лікування використано динаміку стану хворого за неврологічними показниками, тривалість безрецидивного періоду. Якість життя оцінено за допомогою опитувального листа Європейської організації досліджень і лікування раку, версія 2,0 (EORTC QLQ-C30, version 2,0) - його модуля QLQ-BN20. Критерій 6-місячною безрецидивної виживаності у хворих з анапластичними астроцитомами склав 73 %, у разі гліобластом - 24 %. У 27 % пацієнтів відмічено безпосередні побічні ефекти дії цитостатиків. Показники якості життя, показники нейропсихіатричної оцінки у хворих неухильно знижувалися з часом та були гіршими у групі пацієнтів на гліобластому. Висновки: встановлено, що метод внутрішньоартеріального введення хіміопрепаратів є дієвим та ефективним в комплексному лікуванні хворих на злоякісні гліоми головного мозку, надає змогу зменшити токсичний вплив хіміопрепаратів на організм хворого, покращити якість життя пацієнтів.

Мета роботи - оцінити ефективність гелю "Тромбоцид" під час лікування післяопераційних та післятравматичних поверхневих гематом і набряків у дітей різних вікових груп. До 1-ї групи дослідження ввійшло 42 дитини з набряками та гематомами в післяопераційному періоді, які перебували під спостереженням у клініці дитячої хірургії. 2-у групу склали 40 дітей, які мали забиття та набряки без пошкодження шкіри з побутових причин. Хворі обох груп були розподілені на підгрупи. 1-а група (n = 42): основна підгрупа - 22 пацієнти (в яких використовували гель "Тромбоцид"), порівняння - 20 пацієнтів (без використання медичних препаратів); 2-а група (n = 40): основна підгрупа - 20 осіб (в яких використовували гель "Тромбоцид"), порівняння - 20 дітей (без медичних препаратів). Вік усіх дітей становив від 6 до 18 років. Щодо локалізації пошкоджень у 1-й групі: у 30 хворих гематоми розташовувалися в паховій області, у 12 - на задній поверхні нижньої третини гомілки. Найчастіше гематоми виникали в паховій ділянці після міотенотомій аддукторів стегна. Пацієнти 2-ї групи мали забиття та набряки такої локалізації: нижні кінцівки (стегна) - 14 випадків, верхні кінцівки (передпліччя та кисті) - 6 хворих, яких оглядали в приймальному відділенні і яким надали рекомендації щодо перебігу недуги. З метою визначення ефективності лікувального препарату та спостереження за недугою провдено оцінку кожного параметра: площа поверхні гематоми, колір шкіри ураженої ділянки, температура шкіри, набряк, біль. Оцінку проведено за 10-бальною шкалою протягом десяти днів, починаючи з другого дня після травми чи спостереження. За результатами дослідження в усіх пацієнтів помітно позитивний лікувальний ефект у разі застосування гелю "Тромбоцид". Під час місцевого лікування "Тромбоцидом" у дітей не було визначено та задокументовано жодних побічних ефектів - ні місцевого, ні загального характеру. Одержані дані надають змогу рекомендувати застосування гелю "Тромбоцид" з метою лікування післяопераційних і післятравматичних поверхневих гематом і набряків у дітей різних вікових груп.

В теперішній час загальноприйнятим шляхом терапії хворих з гліомами головного мозку є комбінований метод лікування, який включає хірургічне видалення пухлини, хіміо- та променеву терапію. Однак незважаючи на значні досягнення в розвитку медицини, лікування злоякісних пухлин головного мозку, залишається невирішеним питанням. Мета роботи - лікування нейроонкологічних хворих з допомогою клінічної ремісії, подовження їх життя, збереження його якості. Було відібрано 24 пацієнти з гліомами супратенторіальної локалізації невеликих розмірів 3 та 4-го ступеню анаплазії, що проходили лікування в клініці Центру в період 2006 - 2012 рр. Вік хворих був від 22 до 64 років. Середній вік склав 43 роки. Серед них жінок - 15 (62,5 %), чоловіків - 9 (38,5 %). Променеву терапію проведено усім пацієнтам, які увійшли до цього дослідження. Режим фракціонування склав 1,8 - 2,0 Гр по 80 % ізодоз, одноразово з інтервалом у 24 год. Сумарна доза опромінення складала від 42 до 60 Гр. Хіміотерапія проводилася усім пацієнтам після біопсії та променевої терапії. У усіх випадках використовувався внутрішньоартеріальний спосіб введення хіміопрепарату. Критерій 6-місячної безрецидивної виживаності склав 63,2 % у разі анапластичної астроцитоми, у випадку гліобластом головного мозку - 24,5 %. На ефективність терапії впливали такі фактори, як стадія захворювання, міра анаплазії, розміри і локалізація пухлини, вік пацієнта, супутня патологія. Кращі результати лікування були в групі пацієнтів з анапластичними астроцитомами головного мозку. Висновки: одержано позитивні результати лікування злоякісних пухлин головного мозку, а саме високі показники 6-місячної безрецидивної виживаності у разі використання ад'ювантних методів лікування (хіміо- та променевої терапії) свідчать про обгрунтованість диференційованого підходу до необхідності хірургічного видалення гліом супратенторіальної локалізації у разі їх невеликих розмірів і відсутності або незначних проявів дислокаційного синдрому.

Проаналізовано науково-методичний підхід до розробки моделі використання кластерного підходу при формуванні соціо-еколого-економічної рівноваги території. Визначено основні етапи реалізації кластерного підходу та запропонований алгоритм його реалізації.