За допомогою методів рентгеноструктурного аналізу досліджено структуру слабких поліелектролітних комплексів (ПЕК), утворених у результаті інтерполімерної реакції за участю СООН-груп Na-солі карбоксиметилцелюлози і третинних аміногруп лінійного поліуретану. Встановлено, що утворювані ПЕК є аморфними, у об'ємі яких формуються мікрообласті гетерогенності із ефективним розміром 15 - 25 нм.

Методами рентгеноструктурного аналізу полімерів досліджено структуру поліелектролітних комплексів на основі сильних аніонного та катіонного поліелектролітів. Ідентифікацію поліелектролітних комплексів проведено методами ІЧ-Фур'є спектроскопії і диференціальної сканувальної калориметрїї. Встановлено, що стехіометричний склад комплексів реалізується за молярного співвідношення аніонного та катіонного поліелектролітів, рівного 1:2, для якого характерна максимальна зміна параметрів мікрогетерогенної структури комплексів. Виявлено формування їх кристалічної структури за значного вмісту катіонного поліелектроліту в цих полімерних системах.

За допомогою методів ІЧ-Фур'є спектроскопії, широко- і малокутового розсіювання рентгенівських променів досліджено структуру стехіометричних поліелектролітних комплексів на основі сильних аніонного і катіонного поліелектролітів природного походження. Встановлено, що поліелектролітні комплекси мають аморфно-кристалічну структуру, характерну для катіонного поліелектроліту. Показано, що, за виключенням аніонного поліелектроліту, всі полімерні системи мають мікрогетерогенну структуру.

Із використанням комплексу методів рентгеноструктурного аналізу, ІЧ-Фур'є спектроскопії, диференціальної сканувальної калориметрії та діелектричної спектроскопії ідентифіковано та досліджено структуру та властивості слабких поліелектролітних комплексів змішаного типу на основі сильного аніонного та слабкого катіонного поліелектролітів - Na-солі карбоксиметилцелюлози та поліетиленіміну лінійно-розгалуженої будови. Встановлено, що аморфна та мікрогетерогенна структура поліелектролітних комплексів мають екстремальний характер зміни у разі послідовного збільшення вмісту одного із компонентів полімерних сумішей.