Вивчено розподіл груп крові системи АВО серед 285 вперше виявлених хворих на туберкульоз органів дихання. Проаналізовано стан Т- і В-ланки імунітету, імуноспецифічної реактивності залежно від групової належності пацієнта. Встановлено тенденцію до збільшення серед обстежених чисельності осіб з групами крові O(I), B(III) і зменшення з A(II)-групою відносно даних контролю. У порівнянні з хворими з групою крові A(II) виявлено значне пригнічення проліферативної активності Т-лімфоцитів у хворих з O(I)- і B(III)-групами та специфічного імунітету у пацієнтів з O(I), яке, ймовірно, створює сприятливий фон для виникнення та розвитку туберкульозної інфекції і пояснює зростання кількості носіїв цих фенотипічних ознак серед хворих на туберкульоз легень.

Проанализированы 60 историй болезни с туберкулезными изменениями в легких и мочеполовых органах. Исследования показали, что на фоне увеличения заболеваемости всеми формами туберкулеза и туберкулезом органов дыхания отмечается лишь незначительный рост частоты заболеваемости внелегочным туберкулезом, что обусловлено в первую очередь трудностями диагностики, а также отсутствием фтизиатрической настороженности у врачей в отношении возникновения специфических поражений легких и других органов. Так, в 45,3 % случаев при отсутствии эффекта лечения хронических процессов в мочеполовых органах антибактериальными препаратами широкого спектра действия не проводятся дополнительные методы обследования для уточнения этиологии процесса (проба Манту с 2 ТЕ, проба Коха с 50 - 100 ТЕ, биологическая проба, обзорная рентгенограмма органов дыхания, ультразвуковое исследование внутренних органов, посев мочи на микобактерии туберкулеза до лечения) и больных часто выявляют с запущенными туберкулезными изменениями как в легких, так и в мочеполовых органах.

Проведено комплексное изучение метаболических процессов у 41-го больного сочетанным туберкулезом легких и мочевых путей. Установлено, что при активном специфическом процессе значительно повышается протеолитическая активность крови, содержание гаптоглобина, церулоплазмина й трансферина. Показатели метаболического обмена являются информативными при определении активности сочетанного туберкулеза легких и мочевых путей. Применение этих тестов повышает частоту верификации активности процесса с 55,9 до 87,5 %.

Проаналізовано епідеміологічну ситуацію та співвідношення основних статистичних показників з легеневого і позалегеневого туберкульозу в 7-ми областях західного регіону України та у країні в цілому в 1990 - 2003 рр. Складна епідеміологічна ситуація з туберкульозу характеризується зростанням частоти туберкульозу легеневої локалізації і незадовільним виявленням позалегеневих форм туберкульозу, про що свідчить значне коливання цього показника в різних областях. Ріст занедбаних форм серед вперше виявлених хворих, розповсюдження полікавернозних процесів з масивним бактеріовиділенням, ростом хіміорезистентного туберкульозу серед населення вимагають удосконалення організаційних заходів і науково-методичних розробок, направлених на боротьбу з туберкульозом за сучасних соціально-економічних умов.

Обстежено 2 групи хворих: 1-а група - 134 хворих на поєднаний туберкульоз легень і нирок, 2-а - 65 хворих на туберкульоз нирок. Установлено, що загальноприйняті клініко-рентгенотомографічні та лабораторні методи обстеження сприяють діагностиці поєднаного туберкульозу легень і нирок у 42,5 % пацієнтів, але у 57,5 % - виникають діагностичні труднощі. Комплексне обстеження з використанням рентгенотомографічного дослідження легень, рентгеноконтрастної урографії та ультразвукового сканування нирок, ретельного бактеріологічного обстеження мокротиння та сечі на мікробактерії туберкульозу, імунологічного дослідження, імунопровокаційної та туберкуліно-термографічної проб із 20 ТО ППД-Л підвищило ефективність діагностики цього захворювання до 96,0 %.

Мета дослідження - вивчення особливостей перебігу та діагностики туберкульозу нирок (ТН) за сучасних умов. Проаналізовано особливості перебігу ТН на підставі клінічних, рентгенологічних та загальноприйнятих лабораторних даних у 199 хворих (перша група - 134 пацієнти з ураженням легень і нирок і друга - 65 хворих на ТН без ураження легень). На підставі клініко-рентгенотомографічних досліджень виявлено туберкульоз нирок у 42,5 % хворих. У разі долучення рентгеноконтрастної урографії та ультразвукового сканування нирок частота верифікації збільшилася на 19,2 %. Зроблено висновок, що у хворих на поєднаний туберкульоз легень і нирок спостерігаються виразна симптоматика туберкульозної інтоксикації (96,2 %), ознаки ураження легень (51,5 %) і в 1,8 разу рідше - симптоми ураження нирок (29,8 %). У більшості пацієнтів із вогнищевим, інфільтративним і дисемінованим туберкульозом легень констатували його поєднання з паренхіматозною формою ТН. Водночас у 35,7 % осіб виявлено фіброзно-кавернозну форму туберкульозу як легень, так і нирок. У разі лише ТН у 4,3 разу частіше виявляли фіброзно-кавернозну, ніж паренхіматозну та кавернозну, форму специфічного ураження нирок. Усіх хворих на ТН скеровували в протитуберкульозні стаціонари через рік і пізніше, тобто несвоєчасно.

За даними Львівської та Тернопільської областей визначено кількість ВІЛ-інфікованих вагітних і особливості перебігу туберкульозу після народження дітей. Встановлено, що в 2009 р. загальна кількість ВІЛ-інфікованих вагітних збільшилася в 2 рази у порівнянні з 2005 роком. Така закономірність характерна і для дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками. Найчастішою клінічною формою туберкульозу у вагітних на тлі ВІЛ-інфекції/СНІДу був дисемінований туберкульоз легень з ознаками генералізації, часто з бактеріально-грибковими ураженнями і сепсисом. Нерідко у них виявляли мульти- і розширену резистентність МБТ до АМБП. Усе це сприяло прогресуванню туберкульозного процесу та летальному завершенню хвороби.

Мета роботи - вивчити значення імунологічних досліджень в оцінці ефективності інтенсивної стандартизованої антимікобактеріальної терапії (ІС АМБТ) у хворих з уперше діагностованим деструктивним туберкульозом легень (ДТЛ). Комплексні імунологічні дослідження з вивченням стану T-, B-ланок і специфічного протитуберкульозного імунітету проведено у 35 хворих з уперше діагностованим ДТЛ до початку та на етапі завершення ІС АМБТ. Вивчено характер імунологічних змін у хворих з уперше діагностованим поширеним ДТЛ під впливом інтенсивної фази АМБТ. Приблизно у половини обстежених зменшилося напруження в системі специфічного протитуберкульозного імунітету (у 45,7 %) і сповільнилися процеси антитілотворення (у 46,4 %), що вказувало на зниження активності специфічного процесу та відповідно - на ефективність інтенсивної стандартизованої хіміотерапії. У решти осіб, де показники туберкулінової алергії, продукція імуноглобулінів та утворення циркулювальних імунних комплексів посилювалися або утримувалися на початковому рівні, лікування слід вважати малоефективним. Зроблено висновки, що імунологічні дослідження є важливим доповненням до загальноприйнятих, за стратегією ДОТС, бактеріологічних і рентгенологічних досліджень для контролю за ефективністю інтенсивної стандартизованої хіміотерапії вперше діагностованого туберкульозу легень, оскільки відображають розвиток специфічного процесу в динаміці, характеризуючи тим самим ефективність АМБТ.

Установлено, що у більшості хворих на активний абдомінальний туберкульоз спостерігається помірне пригнічення клітинного імунітету (зменшення кількості T-лімфоцитів і T-хелперів) на тлі активізації гуморального імунітету (збільшення кількості B-лімфоцитів та активізованих B-лімфоцитів), а також різкого зростання рівня прозапальних інтерлейкінів (IL-1beta, IL-6 і особливо TNF-alpha).

Мета роботи - вивчити частоту та характер перебігу туберкульозного процесу у дітей і підлітків із осередків туберкульозної інфекції (ТБІ), які захворіли за період 2001 - 2010 рр. Проаналізовано захворюваність на ТБ у різних вікових групах Львівської області, а також серед дітей та підлітків із осередків ТБІ за два періоди: перший (2001 - 2005 рр.) та другий (2006 - 2010 рр.). Епідемічна ситуація з ТБ серед дитячого та підліткового населення залишається складною, особливо в групі високого ризику, зокрема і в осередках ТБІ. Пік захворювання на ТБ у дітей та підлітків із осередків ТБІ спостерігається на першому році життя, потім у 5 - 6, 13 - 14 і 16 - 17 років. У другому періоді як у дітей, так і підлітків частіше, ніж у першому, виявляють тяжчі занедбані форми ТБ, наявні випадки поширеного процесу з ураженням легень та кісток. Висновки: за сучасних умов епідемії дуже важливим залишається удосконалення профілактичних заходів серед дитячого та підліткового населення, особливо в осередках ТБІ.

Проаналізовано статистичні дані про розповсюдженість туберкульозу за даними діяльності протитуберкульозних закладів України з 1991 до 2003 рр. в 7-ми областях західного регіону та Україні в цілому. Вивчено зміни в структурі форм туберкульозу, особливості патоморфозу туберкульозу за сучасних умов, частоту та характер медикаментозної стійкості мікобактерій до антимікобактеріальних препаратів у структурі резистентності серед усіх категорій хворих на деструктивний туберкульоз легень.

Проанализированы статистические данные о распространенности туберкулеза по данным деятельности противотуберкулезных учреждений Украины с 1991 по 2003 гг. в 7-ми областях западного региона и Украине в целом. Изучены изменения в структуре форм туберкулеза, особенности патоморфоза туберкулеза в современных условиях, частота и характер медикаментозной стойкости микобактерий к антимикобактериальным препаратам в структуре резистентности среди всех категорий больных деструктивным туберкулезом легких.

Наведено результати мікроскопічних і культуральних обстежень харкотиння у 1 357-ти хворих на деструктивні форми туберкульозу легень і визначення чутливості виділених штамів мікобактерій туберкульозу (МБТ) до антимікобактерійних препаратів (АМБП). Під час мікроскопічного дослідження кислотостійкі бактерії найчастіше виявляють у віковій групі 35 - 44-х років, а позитивні культуральні дослідження - 35 - 44-х і 45 - 54-х років. У структурі чутливості МБТ до АМБП частка монорезистентних штамів становила 19,9 %, а полірезистентних - 80,1 %, що відображає поширення хіміорезистентного туберкульозу легень.

Приведены результаты микроскопических и культуральных наблюдений мокроты у 1 357 больных деструктивными формами туберкулеза легких и определение чувствительности выделенных штаммов микобактерий туберкулеза (МБТ) к антимикобактерийным препаратам (АМБП). При микроскопическом исследовании кислотостойкие бактерии чаще всего выявляются в возрастной группе 35 - 44-х лет, а позитивные культуральные исследования - в 35 - 44-х и 45 - 54-х лет. В структуре чувствительности МБТ к АМБП часть монорезистентных штаммов составила 19,9 %, а полирезистентных - 80,1 %, что отображает распространение химиорезистентного туберкулеза легких.

Мета роботи - порівняльне вивчення механізмів лімфоцитарного захисту у дітей, хворих на туберкульоз легень (ТЛ), спричинений медикаментозно чутливими/резистентними штамами мікобактерій туберкульозу. Дослідження пулу лімфоцитарних клітин: CD3<^>+, CD3<^>+CD56<^>+, CD3<^>+HLA-DR<^>+, CD3<^>+CD4<^>+, CD4<^>+45RA<^>+, CD3<^>+CD8<^>+, CD3<^>+CD4<^>+/CD3<^>+CD8<^>+, CD16/56<^>+, CD16/56<^>+CD8<^>+, CD19<^>+ у дітей, хворих на хіміорезистентний (основна група) та ТЛ зі збереженою чутливістю збудника до антимікобактеріальних препаратів (контрольна група). Середній вік обстежених становив (<$E8~symbol С~1,5>) року. У дітей контрольної групи виявлено зменшення загальної кількості лімфоцитів, а також T-лімфоцитів CD3<^>+ (p << 0,01), T-хелперних лімфоцитів CD3<^>+CD4<^>+ (p >> 0,05), показника імунорегуляторного індексу CD3<^>+CD4<^>+/CD3<^>+CD8<^>+ (ІРІ << 1; p << 0,05), зростання пулу активованих природних кілерів CD16/56<^>+CD8<^>+ (p << 0,01). У пацієнтів основної групи у порівнянні з контрольною та групою здорових дітей констатовано вірогідне зменшення субпопуляції CD3<^>+CD4<^>+, CD3<^>+CD4<^>+/CD3<^>+CD8<^>+, зростання CD3<^>+CD8<^>+ та CD16/56<^>+CD8<^>+. Висновки: у хворих на ТЛ дітей спостерігається недостатність спеціалізованого клітинного імунітету внаслідок втрати динамічної рівноваги між субпопуляційним пулом лімфоцитарних клітин. Констатовано активізацію неспецифічного клітинного захисту. Інтенсивність порушень у системі лімфоцитарного імунітету значно посилюється у дітей, хворих на хіміорезистентний туберкульоз.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.41,2-5

Рубрики:

Внутрішні хвороби дітей

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити та порівняти клінічну ефективність застосування актовегіну й імунофану в комплексному лікуванні дітей і підлітків, хворих на хіміорезистентний туберкульоз (ХРТ). Обстежено і проліковано 58 хворих з уперше діагностованим ХРТ легень, із них 49 (84,5 %) підлітків і 9 (15,5 %) дітей. Першу групу пацієнтів (22 особи) лікували за індивідуалізованими режимами антимікобактеріальної терапії (АМБТ) з урахуванням результатів тесту медикаментозної чутливості мікобактерій туберкульозу (МБТ) до антимікобактеріальних препаратів, друга (18 осіб) - одержувала АМБТ з уведенням на початковому етапі інтенсивної фази терапії актовегіну (АМБТ + Ак), третя (18 осіб) - АМБТ, поєднану з актовегіном та імунофаном (АМБТ + Ак + Ім). Результати лікування оцінювали на підставі комплексного вивчення клінікорентгенологічних, бактеріологічних, загальноприйнятих лабораторних та імунологічних досліджень. Застосування актовегіну та імунофану на етапі інтенсивної фази АМБТ (АМБТ + Ак; АМБТ + Ак + Ім) підвищувало її ефективність, суттєво скорочувало терміни та збільшувало частоту знебацилення, швидше зникали симптоми інтоксикації, нормалізувалися показники гемограми і ШОЕ, усувалися порушення в системі імунного захисту, розсмоктувалися вогнищеві, інфільтративні зміни та гоїлися порожнини розпаду в легеневій тканині. Висновки: за клінічною результативністю найефективнішим було лікування ХРТ у дітей та підлітків за схемою АМБТ + Ак + Ім.

Мета роботи - вивчити особливості клінічного перебігу та лікування туберкульозу у вагітних залежно від чутливості/стійкості штамів мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів. Обстежено 61-у вагітну жінку на активний туберкульоз легень. Контрольна група - 41 пацієнтка з лікарсько-чутливим туберкульозом, основна - 20 вагітних з лікарсько-стійким. У 82,9 % вагітних контрольної групи специфічний процес діагностовано вперше (ВДТБ), деструктивні зміни в легеневій тканині виявлено у 21,9 %. В основній вперше діагностований туберкулез легень (ВДТБ) констатовано у 45,0 %, рецидив - у 30,0 %, хронічний перебіг захворювання - у 25,0 %, порожнини розпаду виявлено у 90,0 %. У більшості хворих контрольної групи туберкульоз мав слабковиразну симптоматику, у 36,6 % випадків його виявляли під час профілактичної флюорографії в пологовому будинку. У 88,9 % осіб основної групи процес перебігав з виразними клінічними симптомами і у 90,0 % діагностований за самозверненням. Розродження шляхом хірургічного втручання було у 4,9 % жінок контрольної і 15,0 % - основної групи. До категорії 5.1 (залишкові зміни після вилікування туберкульозу) переведено 88,7 і 55,5 % хворих відповідно. Висновки: у вагітних, хворих на хіміорезистентний туберкульоз легень, частіше, ніж у разі туберкульозу зі збереженою чутливістю збудника, констатували поширені деструктивні процеси з ураженням обох легень, масивне бактеріовиділення, хронічний перебіг специфічного запалення, низьку ефективність лікування, розродження шляхом хірургічного втручання.

Обследовано 215 детей и подростков, которые были разделены на 2 группы: основная (химиорезистентный туберкулез) - пациенты, выделяющие резистентные штаммы микобактерий туберкулеза (МБТ) к антимикобактериальным препаратам (АМБП), и контрольная ("чувствительный" туберкулез) - пациенты, выделяющие штаммы МБТ, чувствительные к АМБП. Исследование белков "острой фазы" проведено у 36-ти детей (основная группа - 17, контрольная - 19) и у 52 подростков (основная группа - 23, контрольная - 29), СРБ и печеночных проб - у 52 детей (23 и 29, соответственно группам) и у 132 подростков (69 и 63, соответственно группам). Пределы нормы показателей "острофазных" белков были определены при обследовании 21-го относительно здорового лица, доноров. Установлено, что у детей и подростков, больных туберкулезом органов дыхания, относительно показателей нормы имеется достоверное увеличение в сыворотке крови белков "острой фазы". Информативность показателей Hp, ЦП, Тф у детей на активный химиорезистентный туберкулез представляла 85,3, 76,5, 67,2 %, у подростков - 91,3, 82,6 и 74,6 % соответственно. Уровень Hp и ЦП в сыворотке крови детей и подростков с химиорезистентным туберкулезом легких был достоверно более высок по сравнению с пациентами, больными туберкулезом с сохраненной чувствительностью возбудителя к АМБП. Уровень "острофазных" белков крови в динамике может быть использован в качестве критерия на определение активности процесса и прогнозирования его течения у детей и подростков. У детей и подростков, больных туберкулезом, к началу АМБТ констатировали изменения функционального состояния печени, которые характеризовались увеличением активности трансаминаз в 1,3 - 1,4 раза. Рост показателей АлТ и АсТ может быть обусловлен как усилением процессов трансаминировання аминокислот в печени, так и повреждением гепатоцитов в результате имеющейся туберкулезной интоксикации.

Мета роботи - вивчити поширеність, спектр резистентності, тендерну та клінічну структуру і ефективність лікування мультирезистентного туберкульозу (МРТБ) в дорослого населення Львівської області. Проведено ретроспективний аналіз епідемічної ситуації щодо МРТБ у Львівській області (2010 - 2015 рр.): моніторинг поширеності, структури та профілю мультирезистентності, клінічної структури, ефективності лікування МРТБ за даними щорічних звітів протитуберкульозних медичних закладів Львівської області та медичної документації 990 хворих: 660 з МРТБ легень і 330 - на туберкульоз із розширеною резистентністю (РРТБ). За останніх 6 років (2010 - 2015 рр.) зросла частота виявлення хворих на МРТБ зі збільшенням у 1,5 - 1,8 разу частки дисемінованого і фіброзно-кавернозного туберкульозу, зменшенням удвічі інфільтративної форми. Найчастіше виявляли резистентність збудника до комбінацій HR.SE у разі МРТБ, що становило 32,7 %, а за РРТБ - 52,4 %. У разі розширеної резистентності частка медикаментозної стійкості до комбінацій препаратів I ряду НИБЕ зростала в 1,6 разу, до НКгБ - в 10,5 разу, до НИЕ25 - 1,4 разу у порівнянні з хворими на МРТБ легень. Вилікувалися 25,6 % пацієнтів із вперше діагностованим МРТБ, завершили лікування 29,5 %, померли 11,5 %, перервали лікування 14,1 %. Висновки: за останні роки у Львівській області суттєво зросла частота виявлення хворих на МРТБ і РРТБ. У клінічній структурі переважають деструктивні та поширені форми туберкульозу легень. У хворих на МРТБ легень найчастіше виявляють штами мікобактерій туберкульозу (МБТ), резистентні до НКБЕ. У разі РРТБ питома вага штамів МБТ, стійких до комбінацій антимікобактеріальних препаратів I ряду HrES, збільшується в 1,6 разу у порівнянні з хворими на МРТБ. У більшості хворих (55,1 %) наприкінці основного курсу хіміотерапії констатовано позитивну динаміку з результатом "вилікувано" або "лікування завершено".

Мета роботи - вивчити динаміку змін у системі імунітету хворих із вперше діагностованим мультирезистентним туберкульозом легень (МРТБ) протягом інтенсивної фази лікування. Досліджено зміни в системі фагоцитарного, T-клітинного, специфічного протитуберкульозного, гуморального імунітету протягом інтенсивної фази хіміотерапії (до лікування, 3,5 - 4 міс, 8 міс хіміотерапії) у 28 хворих із вперше діагностованим МРТБ легень. Хіміотерапія в інтенсивну фазу лікування сприяла нормалізації специфічної протитуберкульозної та гуморальної ланок імунітету у 35,7 % хворих, T-клітинного - у 14,2 %. Порушення в системі специфічного захисту на рівні початкових значень утримувалися у третини пацієнтів. У 28,6 % осіб на тлі T-клітинного імунодефіциту констатували посилення проліферативної активності сенсибілізованих до туберкуліну T-лімфоцитів, процесів антитілотворення IgA (25,0 %), IgM (17,9 %), у 16,7 % - зростання рівнів циркулюючих імунних комплексів, у 28,5 % - зниження кисненезалежного метаболізму гранулоцитарних лейкоцитів. Висновки: порівняльний аналіз результатів імунологічних досліджень у хворих на мультирезистентний туберкульоз під час інтенсивної фази лікування може слугувати контролем активності процесу й оцінкою ефективності лікування.