Проведено ретроспективний аналіз історій хвороби 336 пацієнтів, оперованих у клініці у 2004 - 2005 рр. Всім пацієнтам виконана ендоскопічна папілосфінктеротомія (ЕПСТ). У 36 з них після ЕПСТ виник гострий післяопераційний панкреатит (ГПП). З використанням методу покрокового дискримінантного аналізу виділено найбільш суттєві фактори ризику виникнення ГПП після рентгеноендоскопічних втручань (РЕВ), розроблено алгоритм прогнозування ГПП після РЕВ. Лабораторні показники в передопераційному періоді не можуть бути прогностичними маркерами ризику виникнення ГПП після РЕВ. Виділено основні фактори ризику появи ГПП після здійснення РЕВ. Одержано коефіцієнти для побудови канонічної функції у вигляді рівняння лінійних дискримінантних функцій, що дозволяє проаналізувати показники у кожного пацієнта та віднести його до групи ризику. Чутливість розробленого прогностичного алгоритму виникнення ГПП після РЕВ становить 85,3 %.

Проаналізовано дані комплексного обстеження та ендоскопічного лікування 2470 хворих з приводу непрохідності жовчних проток непухлинного походження з 2004 по 2009 р. У більшості - 2070 (83,8 %) пацієнтів відзначено ускладнені форми жовчнокам'яної хвороби: хронічний калькульозний холецистит, ускладнений холедохолітіазом - у 497 (24,0 %), як варіант - синдром Міріцці - у 34 (1,6 %), холедохолітіаз - у 642 (31,0 %), резидуальний холедохолітіаз за наявності зовнішніх дренажів жовчних проток - у 861 (41,6 %), рецидивний холедохолітіаз в різні строки після радикальної ендоскопічної санації жовчних проток - у 36 (1,8 %). Стенозуючий папіліт діагностовано у 256 (10,4 %) хворих, у 209 (8,5 %) - після операції за наявності загального дренажа спільної жовчної протоки (СЖП) та у 47 (1,9 %) неоперованих хворих. Наведено результати лікування 25 (1,0 %) хворих з зовнішніми жовчними норицями, 4 - з частковою стриктурою жовчних проток, 3 - з тубулярним стенозом дистального відділу СЖП внаслідок хронічного фіброзно-деструктивного панкреатиту. Позитивні результати лікування досягнуто у 2067 (83,7 %) пацієнтів, незадовільні - у 329 (13,3 %). Проаналізовано причини ускладнень, летальних випадків, незадовільних віддалених результатів лікування.

Розглянуто проблему якості питної води в урбанізованому середовищі. Для проведення об'єктивного оцінювання за санітарно-токсикологічними показниками запропоновано метод комплексного біотестування з використанням 2-х тест-об'єктів - дафнії (Daphnia magna straus) та цибулі звичайної (Allium сера L.). Встановлено неоднозначність реакцій тест-об'єктів, що залежно від рівня організації по-різному реагують на вміст забруднювальних речовин у питній воді. Зважаючи на специфічність біореакцій щодо наявності у зразках питної води токсичних речовин, розраховано інтегральний індекс токсичності для кожного району дослідження, згідно з яким здійснено територіальне зонування м. Херсон.