Проаналізовано витоки лінгвокультурного аспекту дослідження онімного матеріалу. Здійснено лінгвоісторіографічний опис джерел, дотичних до процесів формування лінгвокультурологічних засад вивчення мовних явищ і мовленнєвих фактів. Проведено ретроспективний аналіз надбань лексикографічного опрацювання онімного матеріалу в словниках різних типів. Установлено облігаторні фактори, які обов'язково необхідно враховувати у процесі опису онімної одиниці у словнику лінгвокультурологічної спрямованості. Подано стислий нарис про розвиток досліджень конотативної онімії та вивченню явища онімогенезу. Виявлено перелік факультативних факторів, які онімограф повинен мати на увазі у процесі опису онімної одиниці у словнику лінгвокультурологічної спрямованості. Зроблено спробу на базі проведеного розшуку й подальшого аналізу теоретичних положень і практичних реалізацій різноманітних лексикографічних праць і ономастичних розвідок сформулювати деякі засади лінгвокультурологічної онімографії. Сформульовано правила добору "фонової" інтеркультурної онімії для лінгвокультурологічно орієнтованих словників онімів порівняльного типу та подано взірці словникових статей.

Вивчено різноманітні аспекти проблеми формування мовленнєвої здатності людини та проаналізовано уявлення про мову як феномен "народження" людини. Акцент зроблено на вивченні зазначених явищ різними науковцями в різні часи існування донаукового (античний період) й власне наукового періоду (XVIII - XX ст.ст.) до проникнення в суть мови та її взаємодії з культурою. Представлено думку, згідно з якою постулюється єдність розвитку мови та мислення у процесі антропогенезу, тому що саме воно стимулювало спочатку творіння, а потім розвиток у єдності творчої та практичної діяльності людини мовних здібностей. Доведено, що розвиток психіки під впливом праці та спілкування не зводився лише до розвитку мислення, а й сприяв розвитку пам'яті, уявлень, емоцій, мотиваційної активності, узагалі засобів пізнання світу та взаємовідносин з дійсністю.

Освещена проблема разработки метаязыка для описания культурологического компонента семантики онимов и принципов лингвокультурологической онимографии. Проанализировано различие между подходами к отбору и описанию онимного материала в лингвокультурологии и лингвострановедении, представлено принципиальное отличие между понятиями "лингвокультурологический" и "лингвокультурный". Предложено определить лингвокультурную сему как "значимость" и отнести ее в разряд аксиологических феноменов, а также акцентировано внимание на том, что лингвокультурологически значимые проявления имени собственного могут выявляться в специфических текстах некоторых жанров, в которых может быть отражена онимная игра, имеющая ярко выраженный лингвокультурный характер.