Установлено, что у больных злокачественной лимфомой применение криоконсервированных клеток кордовой крови (КК) способствует значительному повышению эффективности терапии основного заболевания. Факт увеличения радиочувствительности Т-лимфоцитов в <$E roman G sub 0>- и S- периоды клеточного цикла при введении КК в тест-систему крови донора следует учитывать при планировании лучевой терапии больным онкологическими заболеваниями. Снижение уровня анэуплоидных лимфоцитов на фоне бластотрансформации в результате трансфузии КК может свидетельствовать о нормализации пула лимфоцитов.

Обследовано 187 больных злокачественной лимфомой: 103 неходжкинской лимфомой (НХЛ) и 84 - лимфогранулематозом (ЛГМ) с III - IV стадией патологического процесса. У больных, получавших препарат "Пропес<190>" в инъекциях на фоне полихимиотерапии (как и химиотерапии), основные гематологические показатели существенно не изменялись, что дало возможность провести лечение в полном объеме. Применение препарата "Пропес<190>" у больных НХЛ позволило увеличить показатель пятилетней выживаемости с (<$E 35,10~symbol С~0,78>) % до (<$E 42,36~symbol С~1,14>) %, а у больных ЛГМ - с (<$E 52,93~symbol С~0,97>) % до (<$E 62,12~symbol С~0,68>) %.

Досліджено питання застосування основ теорії хаосу (нелінійної динаміки) в онкології. Явище хаосу в онкогенезі відносять до порушення обмеженої випадковості детермінованих подій та асоціюють з поняттями фрактальної геометрії і зменшенням самоорганізації біологічних структур. Проведено нелінійний аналіз на різних ієрархічних рівнях організму хворих зі злоякісними лімфомами (ЗЛ) в межах дуального підходу, зокрема розглянуто моделі детермінованого хаосу патологічних змін під впливом ряду стохастичних подій. У хворих зі ЗЛ зафіксована тенденція наростання стохастичних явищ в детермінованих хаотичних процесах на тканинному, клітинному, субклітинному, молекулярному та квантовому рівнях. Відзначено особливості змін значень ряду статистичних показників хаосу на різних ієрархічних рівнях організму, які можна використати для прогнозування перебігу захворювання, вибору схеми терапії хворих зі ЗЛ або оцінки ефективності їх лікування.

Представлено сучасні дані про основні фундаментальні фармакологічні, фармакодинамічні та патофізіологічні механізми медикаментозної, головним чином поєднаної, терапії під час лікування хворих онкологічного профілю.

Метою дослідження є формування нових схем поліхіміотерапії за рахунок хіміотерапевтичних засобів, що раніше не застосовували під час лікування лімфопроліферативних захворювань. У відділенні системних пухлинних захворювань Інституту онкології АМН України проліковано 374 хворих на рефрактерні злоякісні лімфоми. Доведено, що застосування схем cis-BEACOPP та GEM-BEACOPP підвищує безрецидивну 3-річну виживаність до (<$E 77,0~~symbol С~7,8>) %, а загальну виживаність у тому ж інтервалі для усіх хворих - до (<$E 84,1~symbol С~5,1>) %.

Мета дослідження - покращити результати лікування хворих на дрібноклітинні неходжкінські лімфоми. Проаналізовано лікування 100-та таких хворих. Встановлено, що відсоток рецидивів нижчий у групі хворих, яким проводили імуногістохімічне дослідження. У цій групі пацієнтів найчастіше відзначають повний ефект. Наголошено, що застосування у діагностиці неходжкінських лімфом імуногістохімічного методу дає можливість проведення більш точної, оптимальної за ефективністю, терапії, тобто не використовувати агресивні режими поліхіміотерапії, коли у цьому немає потреби, а відразу розпочинати лікування з застосуванням багатокомпонентних режимів поліхіміотерапії у фазі дебюту захворювання.

Проаналізовано результати лікування 249-ти хворих похилого віку на злоякісну лімфому. Під час лікування таких пацієнтів прогноз кращий за умови використання тільки хіміотерапевтичних схем лікування, а використання променевої терапії не впливає на віддалені результати лікування цієї категорії хворих. Використання під час лікування пацієнтів поліхіміотерапії за схемами СІОР та CNOP знижує відсоток ускладнень після терапії.

Наведено результати власного дослідження кісткового мозку хворих на рак грудної залози (РГЗ) на наявність в ньому пухлинних клітин та їх комплексів із застосуванням цитологічного та імуноцитологічного методів діагностики. Одержані результати корелюють з даними зарубіжних вчених у цьому напрямі онкології. Досить великий процент виявлення пухлинних клітин у кістковому мозку навіть у випадку I - II та III стадій хвороби та явний зв'язок з клінічним перебігом захворювання (місцеві рецидиви, кісткове та вісцеральне метастазування) вказують на те, що ці дані можна використати в комплексному обстеженні хворого на РГЗ та враховувати у ході розробки тактики лікування і моніторингу під час проведення системної поліхіміо- та гормонотерапії.

Наведено дані про сучасну гістоморфологічну, цитоморфологічну, радіологічну діагностику злоякісних лімфопроліферативних захворювань (хвороба Ходжкіна). Описано принципи та методи лікування, а також схеми поліхіміотерапії, їх якість та кількість, послідовність проведення променевої терапії, методи променевої терапії. Описано перспективні онкомаркери, що найактивніше вивчаються як фактори прогнозу у випадку неходжкінських злоякісних лімфом, хвороби Ходжкіна, - гелектин-1, гелектин-3.

Галектини - сімейство білків, що зв'язують вуглеводи і споріднені із специфічними олігосахаридами (b-галактозидів). Вони по-різному експресуються як в нормальних, так і в уражених тканинах. Галектини функціонально полівалентні, з широким спектром біологічного впливу, внутрішньо- та позаклітинної активності. Доведено, що галектини та їх ліганди є одними з основних регуляторів імунної відповіді, в тому числі Т-клітинного гомеостазу, запуску імунних цитокінових каскадів та Т-клітинних імунних поломок, розвитку запалення й алергії на рівні взаємодії антиген - антитіло. Галектин-1 експресується як в тканині пухлини, так і в тканинах мікрооточення. Гіперекспресію галектину-1 слід розглядати як ознаку злоякісної прогресії пухлини, найчастіше пов'язаної із значним поширенням пухлинних клітин (метастазуванням), їх дисемінацією в оточуючі тканини і порушенням імунного відторгнення новоутворення. Встановлено, що підвищення рівня галектинів значною мірою пов'язано з високим ризиком прогресування пухлинних, в тому числі лімфопроліферативних, захворювань. Цільове пригнічення експресії галектинів можна використовувати в онкологічній практиці для протидії пухлинній агресії. Таким чином, дослідження галектинів є перспективним напрямом в удосконаленні діагностики та прогнозування перебігу злоякісних лімфопроліферативних захворювань. Галектини є одними з потенційних молекулярних мішеней для розробки нових і оригінальних діагностичних та терапевтичних засобів.

Наведено дані про захворюваність на онкогематологічну патологію - одну з найголовніших медико-біологічних і соціально-економічних проблем. В Україні щороку діагностують до 8 тис. нових випадків гемобластозу. Показники захворюваності на неходжкінську лімфому 100 000 населення становлять 5,2, на хворобу Ходжкіна - 2,5, на множинну мієлому - 1,6; на лейкемію - 8,1. Захворюваність на гематологічну патологію у Києві тривалий час залишається високою: щорічно виявляють 250 хворих на злоякісну лімфому, на мієломну хворобу - 57, на лейкемію - 190, з них у 55 % - гостра форма та у 40 % - хронічна. Занепокоєння лікарів викликає той факт, що охоплення спеціальним лікуванням становить 58,1 % хворих на лейкемію, 68,6 % - на множинну мієлому і 77,8 % - на злоякісну лімфому. Світовий досвід показує, що застосування комплексних методів терапії надає змогу подовжити тривалість життя 80 - 90 % хворих на неходжкінську злоякісну лімфому на 10 років, у 95 % хворих на лімфогранулематоз досягти безрецидивної виживаності до 5 років.

Наведено дані щодо захворюваності на лімфогранулематоз (лімфому Годжкіна) серед населення України, країн Європейської спільноти та США. Висвітлено сучасні дані щодо критеріїв діагностики (гістоморфологічних, імуногістохімічних, радіологічних), тактики лікування лімфоми Годжкіна і режими променевої терапії, схеми поліхіміотерапії (АВVD, BEACOPP). Доведено перевагу комбінованого хіміопроменевого лікування у порівнянні з застосуванням лише одного методу. Методи лікування наведено залежно від гістологічної будови пухлини, клінічної стадії захворювання. Тактику лікування хворих розглянуто в історичному аспекті.

Наведено дані про стадії диференціювання лімфоїдних B- та T-клітин, описано антигенний спектр клітин-попередників, роль молекулярно-генетичних методів у діагностиці хворих на B-клітинну хронічну лімфоїдну лейкемію. Проаналізовано дані про перебіг хронічного лімфолейкозу залежно від мутаційного статусу генів варіабельного регіону імуноглобулінів та експресії CD38. Наведено власні дані дослідження мутаційного статусу генів варіабельного регіону у разі B-клітинних злоякісних лімфопроліферативних захворювань.