Приведены данные, касающиеся современных особенностей течения острых кишечных инфекций у детей с пищевой аллергией. Даны рекомендации относительно коррекции терапии у пациентов этой группы.

Изучены особенности течения ротавирусной инфекции у детей раннего возраста. Обоснованы критерии назначения дополнительного обследования и лечения, проанализированы их результаты.

Проведено динамічне клініко-лабораторне спостереження за 57 хворими на сальмонельоз дітьми різних вікових груп. Показано ефективність перорального антибактеріального препарату "Цефікс" у комплексній терапії сальмонельозу у дітей. Цефікс може виступати препаратом вибору в лікуванні сальмонельозу у дітей як альтернатива парентеральним антибіотикам того ж класу (цефотаксим, цефтріаксон та ін.). Переносимість препарату становить 100 %.

Показано сучасні особливості лікування гострих кишкових інфекцій у дітей раннього віку з харчовою алергією. Надано рекомендації щодо корекції терапії у пацієнтів цієї групи.

На підставі динамічного клініко-лабораторного спостереження за 57 хворими на сальмонельоз дітьми різних вікових груп показано ефективність антибактеріального препарату Цефікс.

Описано клінічний перебіг тяжких форм вродженої цитомегаловірусної інфекції. Наведено клінічний випадок хвороби, вказано на проблемні питання щодо діагностики та лікування цієї патології у новонароджених.

Мета роботи - вивчити особливості перебігу ротавірусної інфекції (РВІ) у дітей раннього віку на тлі персистуючої ЦМВ-інфекції та обгрунтувати доцільність патогенетичного лікування таких форм хвороби рекомбінантним інтерферон альфа-2b (Ліпоферон). Спостережено 95 дітей раннього віку, хворих на РВІ, з них 65 дітей на фоні персистуючої ЦМВ-інфекції (основна група), 30 неінфікованих ЦМВ дітей склали контрольну групу. Усім дітям проведено фізикальне та лабораторне обстеження: клінічний і біохімічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, аналізи калу (копроцитограми, бактеріологічні дослідження калу, протеолітичної активності). За показаннями проведено УЗД органів черевної порожнини та нейросонографію. Діти основної групи з РВІ на тлі ЦМВ були розподілені на дві групи. До 1-ї увійшло 35 пацієнтів, які додатково одержували препарат "Ліпоферон" перорально 5 - 7 днів. 30 пацієнтів 2-ї групи одержували лише стандартну терапію. На тлі застосування Ліпоферону відмічено швидку ліквідацію загальних проявів системної запальної реакції, прискорення нормалізації випорожнень і припинення блювання, також вдалося запобігти хвилеподібному перебігу хвороби з ураженням слизових оболонок трахеобронхіального дерева. Проведено контрольне обстеження калу на антиген ротавірусу, у цьому разі результат був негативним у 91,4 % пацієнтів першої групи, а серед дітей другої групи п'ятеро (16,6 %) повторно виділили ротавірус.

Проведен сравнительный анализ интенсивных показателей заболеваемости коклюшем в различных возрастных группах. Изучен охват профилактическими прививками против коклюша за последние 5 лет в Запорожской области.

Мета роботи - вивчення особливостей перебігу гострих респіраторних інфекцій у дітей раннього віку, інфікованих цитомегаловірусом (ЦМВ), та особливостей імунної відповіді пацієнтів, схильних до рекурентного перебігу респіраторних інфекцій. Проведено клініко-лабораторне обстеження 103 дітей віком 1 - 3 років, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу респіраторних захворювань. У групі дітей з рекурентними респіраторними інфекціями (РРІ) було виділено підгрупу 2а - інфіковані ЦМВ і підгрупу 2b - не інфіковані ЦМВ. Дослідження стану імунітету проводилося в період ранньої реконвалесценції загальноприйнятими методами. На тлі інфікування ЦМВ відмічено дисбаланс у клітинній та гуморальній ланках імунітету з активацією СД4-клітин і зростанням кількості В-лімфоцитів, а також неадекватним зниженням рівня IgG, A, M. Перебіг РРІ у дітей раннього віку на тлі ЦМВІ вирізняється частішими та тривалішими епізодами хвороби. Зниження рівня феритину крові та тенденції до еозинофілії і зростання вмісту IgE у інфікованих ЦМВ дітей вказує на переважання у таких пацієнтів запальних реакцій алергічного характеру. Висновки: одним з чинників рекурентного перебігу респіраторних інфекцій у дітей раннього віку є інфікування цитомегаловірусом. Встановлені клініко-імунологічні особливості у дітей даної групи можуть вказувати на виснаження імунної системи на тлі персистування ЦМВ.

На базі динамічного клініко-лабораторного спостереження за 49-ма дітьми різних вікових груп, хворих на сальмонельоз, показано ефективність пробіотичного препарату на основі B. subtilis.

На базе динамического клинико-лабораторного наблюдения за 49-ью детьми разных возрастных групп, больных сальмонеллезом, показана эффективность пробиотического препарата на основе B. subtilis.

Мета роботи - визначити діагностично значущі показники, симптоми та синдроми ієрсиніозу у дітей на підставі аналізу перебігу захворювання за сучасних умов. Проведений аналіз результатів серологічного обстеження 125 позитивних до Y. enterocolitica дітей Запорізької області та проаналізовано клініко-лабораторні дані 31 дитини, хворої на ієрсиніоз, що викликаний Y. enterocolitica. Серед серопозитивних до Y. enterocolitica та хворих дітей домінували пацієнти старші за 6 років (98 - 78,4 %; p << 0,05). Ієрсинії не належать до високоімуногенних збудників, і у більшості інфікованих (46,4 %) виробляється невелика кількість антитіл (титр 1:200). У більшості хворих з перших днів захворювання відмічаються симптоми інтоксикації, які тривало утримуються (<$E9,5~symbol С~3,9> діб), домінує диспептичний синдром, який супроводжується тривалими болями у животі. Наявність та виразність екзантеми та артралгічного синдрому варіювали залежно від форми хвороби. Висновки: труднощі діагностики ієрсиніозу обумовлені як відсутністю специфічних ознак захворювання у інфікованих пацієнтів, так і низькою імуногенністю самого збудника. Кожний випадок тривалої лихоманки у дитини повинен розглядатися як вірогідний випадок ієрсиніозу із подальшим проведенням специфічного дослідження.

Розглянуто проблему неонатальної герпетичної інфекції. Наведено клінічний випадок захворювання, показано шляхи діагностики та лікування.

Мета роботи - вивчити клініко-епідеміологічні особливості перебігу грипу A (H1N1) сезонів 2009 і 2016 рр. серед дітей, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у Запорізькій обласній клінічній інфекційній лікарні. Проаналізовано 169 історій хвороби: 116 дітей з грипом A (H1N1) у грудні 2009 р. (основна група) та 53 - у січні 2016 р. (група порівняння). У сезоні 2009 р. діти віком від 12 до 17 років становили 52,6 %, тоді як у 2016 р. більшість хворих були віком від 3 до 6 років - 56,6 %. У 22 обстежених пацієнтів основної групи і у 8 групи порівняння був обтяжений преморбідний фон. У 99,1 % дітей у 2009 р. b у 98,1 % у 2016 р. стан було розцінено як середньої тяжкості. Середнє значення максимальної температури в групі пацієнтів основної групи склало 39,2 +- 0,7 <^>oC, а у дітей групи порівняння - 39,5 +- 0,6 <^>oC. Респіраторний синдром виявлено в 82,6 % випадків у 2009 р., а у 2016 р. - у 71,7 % відповідно. 22 пацієнти основної групи і 8 групи порівняння мали клінічні симптоми ураження шлунково-кишкового тракту. Судомний синдром спостерігався у 1,7 і 5,7% дітей відповідно. В обох групах частіше розвивалися ускладнення у вигляді пневмонії, що становило 4,3 % у дітей основної групи і 3,8 % у дітей групи порівняння. Зроблено висновки, що серед госпіталізованих дітей з грипом A (H1N1) у епідемічному сезоні 2009 р. переважали діти старшої вікової групи, а у 2016 р. - діти дошкільного віку. У більшості пацієнтів захворювання мало середньоважкий перебіг. Серед ускладнень в обох сезонах домінувала пневмонія, а в сезоні 2016 р. частіше виникали фебрильні судоми.

Сьогодні токсокарозна інвазія у дітей є серйозною проблемою у практиці лікарів різних спеціальностей, тому що присутність личинок токсокар тривалий час може ніяк себе не виявляти або мати мінімальні прояви. Відсутність типової клінічної картини призводить до пізньої діагностики та лікування. Наведено узагальнені літературні дані щодо сучасних аспектів епідеміології, клініки, діагностики та лікування цього паразитозу у дітей.

Наведено результати аналізу клінічної симптоматики ешерихіозів, викликаних різними серотипами ешерихій у дітей, які мешкають у Запорізькій області, в 2010 - 2016 рр. Було зареєстровано 178 випадків захворювання на ешерихіози у дітей віком від 1 місяця до 15 років, серед яких 104 (57,14 %) дитини віком до 3 років. У структурі ешерихіозів у дітей старшого віку превалювали ентероінвазивні (серотип О124 и О144) та ентеропатогенні (О18 и О44), а у дітей перших трьох років життя - ентеротоксикогенні (О25 и О126, О6) та ентерогеморагічні (О26 и О11) кишкові палички. Клінічно прогноз захворювання сприятливий, тяжкого й ускладненого перебігу не зареєстровано.

Наведено результати епідемічного нагляду за гострими млявими паралічами та рівень охоплення вакцинацією проти поліомієліту дітей у Запорізькій області за період 2012 - 2016 рр.

ВООЗ віднесла Україну до країн високого ризику циркуляції дикого поліовірусу в разі його завозу. Мета роботи - визначити місце епіднагляду за гострими в'ялими паралічами (ГВП) у дітей Запорізької області та лабораторного контролю за циркуляцією поліовірусу, порівнявши їх з активністю популяційного імунітету до поліовірусу. Оцінено напруженість вакцинального імунітету до поліовірусів у 1385 пробах сироваток крові дітей за 2012 - 2016 р. Проаналізовано медичну документацію 46 хворих із ГВП дітей до 15 років. Від 2,5 до 25,2 % дітей різного віку впродовж останніх п'яти років були неімунними хоча б до одного типу поліовірусів, особливо до третього типу. З об'єктів довкілля в останні п'ять років виділяли лише вакцинальні штами поліовірусів. Із 46 дітей із ГВП серопозитивними були 44. Проявами ГВП були обмеження рухів кінцівок, зниження м'язового тонусу, згасання сухожилкових рефлексів, позитивний синдром натяжіння та сильний біль у м'язах за пальпації. У жодному випадку дикий поліовірус не виділено. Відмічено поступове зниження напруження імунітету до поліомієліту на тлі погіршання охоплення вакцинацією дитячого населення. За 2014 - 2016 рр. реєструється щорічне збільшення кількості зареєстрованих випадків ГВП неполіомієлітної етіології, що збігається з туровою імунізацією живою протиполіомієлітною вакциною та збільшенням виділення вакцинальних штамів поліовірусів із довкілля.