Досліджено розвиток української наукової суспільно-географічної думки упродовж другої половини XX ст. Актуалізовано та поглиблено наукові засади історико-географічних студій в суспільно-географічній науці. Запропоновано модель класифікації писемних джерел з історії суспільної географії, вдосконалено методичний інструментарій історико-географічних досліджень, розроблено схему періодизації історії української суспільної географії другої половини XX ст. Проаналізовано історичний шлях засадничих для української науки напрямків суспільно-географічного знання: теоретико-методологічних досліджень, районологічної проблематики, вивчення галузей матеріально-виробничої діяльності. Висвітлено розвиток географії населення та соціально-географічних досліджень. Розглянуто процес становлення та подальшого поступу нових напрямків української суспільної географії, виникнення яких припадає на початок 1990-х рр. Показано особливості розвитку суспільної географії в Україні в аспекті окремих регіональних осередків суспільно-географічної наукової й освітньої діяльності. Увагу приділено діяльності Українського Географічного товариства.

Наведено результати порівняльного аналізу ультраструктури мітохондрій листків Galanthus nivalis L., які зазнали впливу гіпотермії на різних етапах вегетації. За допомогою методів трансмісійної електронної мікроскопії та морфометричного аналізу виявлено залежність показників мітохондрій від температури навколишнього середовища. Встановлено, що в період до цвітіння квітки G. nivalis мітохондрії листків мають більш видовжену форму, збільшені лінійні розміри, площу зрізу і об'єм, ніж в період цвітіння рослини. Така ж тенденція характерна і для метричних показників крист. Зміни морфометричних показників мітохондрій та крист листків розглядаються як складові адаптації до впливу низьких температур навколишнього середовища.

Наведено результати оцінки кількісних характеристик дихання листків Galanthus nivalis, що зазнали впливу низьких температур і мінливої вологості повітря. У дослідженні використовували листки рослин на етапах вегетації до та під час цвітіння. Інтенсивність поглинання кисню визначали за допомогою полярографічного методу за допомогою електрода Кларка. Встановлено, що інтенсивність загального дихання (Vt) прямо корелює зі змінами вологості повітря (коефіцієнт кореляції 0,80) і вказує на потребу рослин G. nivalis у високому рівні відносної вологості. Зниження температури повітря зумовлює зростання частки ціанідрезистентного дихання в загальному диханні. Виявлено закономірності, ймовірно, пов'язані з необхідністю залучення рослиною додаткових витрат енергії на активування метаболічних процесів у ході адаптації до низьких температур.

Проаналізовано сучасні уявлення про механізми продукування тепла (термогенезу) у термогенних рослин. У деяких видів термогенез є адаптивною особливістю, що полегшує перехресне запилення, приваблення комах-запилювачів та ріст пилкових трубок. На клітинному рівні виявлено зміни в структурі мітохондрій термогенних органів. Виділення теплової енергії в клітинах термогенних квіток або суцвіть відбувається за рахунок прискорення мітохондріального дихання. Встановлено, що термогенез забезпечується такими компонентами мітохондрій, як альтернативні оксидази та білки-роз'єднувачі, що беруть участь в розсіюванні енергії дихального транспорту. На молекулярному рівні останнім часом відкрито ряд нових учасників процесів, які супроводжують термогенез.

Розглянуто особливості історико-географічного аналізу суспільно-географічної дійсності та викладено авторський погляд на проблему періодизації історичного поступу української суспільної географії у межах другої половини ХХ - початку XXI ст. Висвітлено розвиток традиційних, новітніх та відроджених напрямів суспільно-географічних пошукувань. Розкрито історичну зумовленість та засадничі риси сучасного стану суспільно-географічної діяльності у розрізі регіональних осередків. Проаналізовано найважливіші роботи суспільно-географічного спрямування та надано виважену оцінку персонального внеску провідних вчених у розвиток української суспільно-географічної науки. Охарактеризовано доробок у царині суспільної географії провідних ВНЗ та профільних наукових інституцій, а також окремих наукових шкіл.

Наведено морфометричні дані щодо площі листків, клітин мезофілу, хлоропластів, гран і тилакоїдів ранньовесняного ефемероїда підсніжника білосніжного (Galanthus nivalis). Ультраструктурні особливості клітин і хлоропластів листків G. nivalis було проаналізовано протягом проростання, вегетативного та генеративного етапів розвитку. Хлоропласти мають деякі ознаки, характерні для світлолюбних видів (невелика кількість тилакоїдів у гранах, розвинену систему тилакоїдів строми). Ці ознаки більшою мірою проявлялися на етапі проростання. Протягом вегетативного етапу в хлоропластах кількість і площі гран та тилакоїдів у гранах збільшувались. На відміну від хлоропластів більшості світлолюбних видів у хлоропластах G. nivalis були відсутні зерна крохмалю. Фотохімічну активність листків визначали за методом сповільненої флуоресценції хлорофілу. Показано, що для G. nivalis характерна висока активність фотосинтетичного електронного транспорту за низьких рівнів нефотохімічного гасіння флуоресценції, що свідчить про пристосованість фотосинтетичного апарату листків до ранньовесняного розвитку за повного сонячного освітлення й низьких плюсових температур.

Проведено порівняльний аналіз поверхні листків Galanthus nivalis L., які зазнали впливу гіпотермії на початкових етапах їх розвитку. За допомогою методів сканувальної електронної мікроскопії та морфометричного аналізу виявлено особливості будови поверхні листків та продихів. Встановлено, що головною ознакою поверхні листків є добре розвинена кутикула і наявність великої кількості відкладень епікутикулярного воску. Продихи розташовані на обох сторонах листків. Стабільними показниками є ширина та довжина, а також площа продихів і їх щілин. Відзначено закритість продихів на адаксіальній поверхні молодих листків, що забезпечує ефективне збереження води за умов дії від'ємних температур. Таким чином, особливості мікроструктури адаксіальної та абаксіальної поверхонь листків G. nivalis на ранньовесняних етапах розвитку можна розглядати як складові адаптації для існування рослин цього виду за умов гіпотермії.