Проведено клінічне дослідження ефективності та безпечності однорядного безперервного евертованого шва під час накладання міжкишкових анастомозів у 64-х дітей. Розроблено новий вид адаптованого кишкового анастомозу. Переваги його перед традиційним анастомозом за фізико-механічними властивостями доведено за фізико-математичного моделювання зазначених анастомозів і під час вивчення клінічної ефективності адаптованих анастомозів у 20-ти немовлят. Досліджено вплив внутрішньочеревної гіпертензії у дітей з ВОГ1 травного тракту на показники гомеостазу та результати лікування, створено спосіб діагностики й оцінювання гіпертензії, розроблено патогенетично обгрунтований спосіб диференційованої корекції внутрішньочеревної гіпертензії (ВЧГ) залежно від його ступеня. Розраховано показники внутрішньочеревного тиску для різних ступенів ВЧГ і створено робочу класифікацію ВЧГ у дітей раннього віку. Наведено алгоритм вибору методу пластики передньої черевної стінки залежно від встановленого ступеня вісцероабдомінальної диспропорції та досліджено його клінічну ефективність. Розроблено спосіб малоінвазивної пластики передньої черевної стінки за хірургічного лікування гастрошизису. Досліджено роль поліморфізму генів детоксикації (ОБТП та СвТМІ) у розвитку ВОП травного тракту у новонароджених і дітей раннього віку і його вплив на частоту периопераційних ускладнень. Досліджено стан системного імунітету та цитокінового статусу, показники вільно-радикальних процесів та антиоксидантного захисту у оперованих немовлят. Вивчено ефективність корекції виявлених порушень у дітей за допомогою довенного імуноглобуліну та 1,5 % розчину реамберину.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.3-59

Рубрики:

Патологія новонароджених дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані порівняльної оцінки частоти факторів ризику в 173 матерів дітей з вродженими вадами травного тракту (ВВТТ) і 110 жінок, у яких вагітність закінчилася народженням дитини без вроджених вад розвитку. Встановлено, що більшість стандартних чинників ризику, які традиційно використовуються в практиці, не впливають на розвиток ВВТТ. За допомогою оцінки відносного ризику і відношення шансів виявлено виражений взаємозв'язок (OR >> 1,5) розвитку ВВТТ із захворюваннями щитоподібної залози у матері, перенесеними гострими респіраторними вірусними інфекціями під час вагітності, TORCH-інфікуванням матері, загрозою переривання вагітності та деякими іншими факторами.

Мета дослідження - покращити результати лікування новонароджених та дітей раннього віку з вродженою обструкцією кишок (ВОК) шляхом розробки і впровадження сучасних відновно-реконструктивних методів оперативного лікування. Клінічна частина роботи виконана на базі Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні і полягала у проведенні комплексного дослідження та лікування 95 новонароджених і дітей раннього віку з ВОК протягом 2001 - 2011 рр. із застосуванням розроблених і удосконалених методів хірургічної корекції. Експериментальне дослідження проведено на 60 дорослих щурах обох статей породи "Вістар" із середньою масою тіла 240 г. Серед 95 хворих з ВОК було 44 дівчинки і 51 хлопчик. Вік дітей під час надходження в стаціонар коливався від 1 год до 3 років, але переважна більшість були новонароджені - 82 хворих (86,3 %). Серед новонароджених було 35 недоношених дітей (42,7 %). Антенатально, за допомогою ультразвукового дослідження, діагноз "вроджена кишкова непрохідність" був встановлений лише в 20 випадках (21,1 %). Терміни надходження дітей в стаціонар були різні - від 1 год до 20 діб від перших клінічних виявів. При цьому 12 хворих (12,6 %) надходили в пізні терміни, з розвитком доопераційних ускладнень (некроз і перфорація кишки, перитоніт, гіпотрофія, аспіраційна пневмонія). У 56 немовлят (58,9 %) спостерігали високу непрохідність і у 39 дітей (41,1 %) - низьку. Найчастіше зустрічалась непрохідність дванадцятипалої кишки. У 67 немовлят (70,5 %) спостерігалась повна кишкова непрохідність і у 28 (29,5 %) - часткова. У 34 немовлят з ВОК (35,8 %) спостерігали множинні вади розвитку. Висновки: розроблений спосіб захис

ту кишкових анастомозів у дітей з вродженою обструкцією травного тракту із застосуванням внутрішньокишкових інстиляцій оксигенованого перфторану сприяв скороченню терміну відновлення моторики кишок після операції, зменшенню тривалості лікування у стаціонарі, зниженню післяопераційної летальності з 23,5 до 12,1 % і частоти післяопераційних ускладнень, пов'язаних з накладанням анастомозів, з 14,7 до 0 %.

Мета дослідження - вивчити вплив внутрішньочеревної гіпертензії (ВЧГ) на перебіг і результати лікування дітей із вродженою обструкцією кишечнику (ВОК) та ефективність розробленого комплексу диференційованої корекції ВЧГ. У дослідженні брали участь 25 дітей віком від 1 доби до 2 років з різноманітними варіантами ВОК та її ускладнень, які супроводжувалися ВЧГ. Вимірювання внутрішньочеревного тиску проводили в сечовому міхурі власним способом, оцінку гіпертензії здійснювали відповідно до розробленої робочої класифікації та за допомогою розробленого алгоритму діагностики. Ефективність запропонованої схеми лікування ВЧГ оцінювали за динамікою її симптомів, показниками гомеостазу, частотою післяопераційних ускладнень, пов'язаних з гіпертензією та летальністю. Висновки: ВЧГ в дітей раннього віку виникає у 28,9 % немовлят із ВОК і значно погіршує прогноз. Летальність і частота післяопераційних ускладнень залежать від ступеня ВЧГ, її тривалості та швидкості виникнення. Найвища летальність спостерігається у разі ВЧГ III ступеня, яка швидко прогресує. Важливим критерієм для прогнозування післяопераційного перебігу та виникнення ускладнень у дітей з ВЧГ слугує абдомінальний перфузійний тиск. Значення його нижче 36 мм рт. ст. є прогностично несприятливим. Розроблений алгоритм диференційованої консервативної та хірургічної корекції ВЧГ залежно від її ступеня дозволяє обрати адекватний вид лікування і сприяє зниженню летальності та частоти післяопераційних ускладнень.

Мета дослідження - розглянути вплив розробленої тактики передопераційної підготовки та корекції внутрішньочеревної гіпертензії (ВЧГ) на характер післяопераційного перебігу і результати лікування дітей із вродженою діафрагмальною грижею (ВДГ). У дослідження залучено 18 дітей віком до 3 років із ВДГ, 13 із них новонароджені. Групу порівняння склали 8 хворих, яким проводили передопераційну підготовку у стислі терміни і стандартне хірургічне лікування. До складу основної групи увійшло 10 дітей, яким виконали ретельну передопераційну підготовку до нормалізації життєво важливих функцій організму та корекцію ВЧГ у післяопераційному періоді. Ефективність запропонованої схеми лікування оцінювали за частотою післяопераційних ускладнень, характером післяопераційного перебігу, тривалістю післяопераційного лікування в стаціонарі та летальністю. У 4 (40,0 %) пацієнтів основної групи виявлено виражену вісцеро-абдомінальну диспропорцію (ВАД), внутрішньочеревний тиск (ВЧТ) був 21 - 26 мм рт. ст. (ВЧГ II ступеня). Для корекції ВАД цим дітям створювали вентральну грижу, у 2 із них - із застосуванням біоімплантату "Tutoplast pericard". Післяопераційний перебіг у хворих основної групи сприятливіший, про що свідчать зменшення середньої тривалості штучної вентиляції легень (ШВЛ) та швидше відновлення адекватного спонтанного дихання, скорочення термінів лікування в реанімаційному відділенні та у стаціонарі. Діти цієї групи потребували менш жорстких параметрів ШВЛ та нижчої концентрації кисню в дихальній суміші. У хворих основної групи швидше нормалізувався ВЧТ. Післяопераційні ускладнення виникли у 5 (62,5 %) пацієнтів групи порівняння, у 3 дітей вони пов'язані з ВЧГ. Післяопераційна летальність у групі порівняння склала 25,0 %, в основній - 10,0 %.

Представлено порівняльну оцінку ентерального харчування напівелементною сумішшю Alfare та звичайними адаптованими сумішами 32-х дітей першого року життя, прооперованих з приводу вроджених вад травного тракту. Встановлено, що під впливом суміші Alfare швидше відновлюється моторно-евакуаторна функція травного тракту та маса тіла, достовірно підвищується рівень загального білка, альбуміну, гаммаглобуліну, вміст сироваткового імуноглобуліну G у порівнянні з дітьми, які одержували адаптовані суміші без спеціальної обробки білка.

Проведено аналіз застосування гірудотерапії в комплексному лікуванні інфільтратів черевної порожнини у 46-ти дітей, апендикулярного перитоніту - у 71-го хворого, злукової кишкової непрохідності в післяопераційному періоді - 9-ти хворих. У разі застосування п'явок у всіх хворих інфільтрат розсмоктався, у дітей з перитонітом не було усладнень, які вимагали б релапаротомії.

Встановлено, що порушення функції нейтрофілів є одним з важливих факторів ризику генералізації гострої гнійної хірургічної інфекції. Вивчення їх показників дозволяє прогнозувати перебіг хвороби і визначити шляхи корекції.

Проведено дослідження концентрації цитокінів (<$E roman TNF - alpha> і ІЛ-4) у 15-ти дітей віком від 2-х до 15-ти років, хворих на перитоніт. Виявлено високий рівень прозапальних цитокінів в сироватці крові за токсичної та термінальної фаз перитоніту. Запропоновано новий метод комплексного лікування дітей з перитонітом з використанням гірудотерапії. Під впливом лікування знижується активність запалення, зменшується частота післяопераційних ускладнень, зменшується зміст <$E roman TNF - alpha> та нормалізується рівень ІЛ-4.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.305.0 + Р733.457.465.205.0

Рубрики:

Вади розвитку кишок і пупково-кишкового ходу у дітей

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано необхідність оволодіння теоретичними знаннями анатомо-фізіологічних особливостей та ембріогенезу травного тракту у дітей, семіотики вроджених вад травного тракту і методикою обстеження дітей з цією патологією на кафедрі пропедевтичної педіатрії для підвищення ефективності засвоєння діагностичного алгоритму на курсі дитячої хірургії.

Викладено основні форми самостійної роботи студентів під час вивчення пропедевтичної педіатрії, показано роль викладача в її організації. Звернено увагу на необхідність застосування знань і умінь пропедевтичної педіатрії на кафедрах педіатричного профілю на старших курсах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.205.0 + Р569.433.2

Рубрики:

Пухлини шлунку та дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено літературний огляд існуючих методів герніопластики пахових гриж у дітей, проаналізовано їх переваги та недоліки. Проведено порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування пахових гриж у 165 дітей. Серед них у 44 дітей проведені малоінвазивні втручання за методом PIRS Д. Патковського (основна група) і 121 дитина прооперовані традиційними методами (група порівняння). Встановлено, що використання лапароскопічної герніопластики за методом PIRS має низку переваг у порівнянні з відкритими операціями: кращий косметичний ефект, можливість одномоментної корекції двобічних гриж, більш сприятливий післяопераційний перебіг.

Мета роботи - проаналізувати результати лікування дітей, яким накладали кишкову стому (КС), вивчити вплив різних видів стом на перебіг хірургічної патології, визначити частоту ускладнень у стомованих дітей, їх причини та шляхи профілактики, розглянути оптимальні терміни та способи закриття стом. Проведено аналіз медичної документації та обстеження 126 дітей віком від 1 доби до 15 років, яких прооперовано з приводу вродженої та набутої патологій кишечника і черевної порожнини. У більшості дітей (61,9 %) стоми накладали у випадку вродженої патології кишечника, у решти хворих (38,1 %) - із приводу набутої патології. Хворих розділено на 2 групи. У першу групу увійшло 85 пацієнтів, прооперованих у перший період дослідження (2002 - 2008 рр.), у другу групу - 41 хворий, котрого було прооперовано після 2008 р. Післяопераційні ускладнення, пов'язані зі стомою, спостерігали в 11 (12,9 %) дітей першої групи, у них було 16 видів ускладнень: стеноз - 5 дітей, частковий некроз стоми - 3 випадки, нагноєння рани - 2, виснаження дитини - 3, евагінація - 2, неспроможність швів і ретракція стоми - 1. У другій групі ускладнення, пов'язані зі стомами, виявлено у 3 (7,3 %) хворих. Серед них у 2 дітей був стеноз, у 1 пацієнта - евагінація стоми, у 2 - виснаження. Критичний аналіз результатів лікування та ускладнень КС у дітей першої групи спонукав до перегляду показань до накладання стом і тактики лікування стомованих дітей. У хворих другої групи змінено тактику і техніку накладання КС, удосконалено догляд за стомами, оптимізовано терміни і способи їх закриття. Показання до накладання КС були звужені у дітей, прооперованих у другий період. Частота ускладнень, пов'язаних із накладанням стом, корелювала з рівнем їх накладання та характером патології, яка викликала необхідність стомування дітей. Лише одне ускладнення спостерігали в дітей, яким виконували колостоми у плановому порядку (евагінація кишки). Максимальна частота ускладнень була у випадках накладання ентеростом, зокрема на рівні голодної кишки, та при ургентній патології (перитоніт, некроз кишки). Причинами цих ускладнень були як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори: перитоніт, що прогресує, ішемічні ураження кишок, неправильно обраний рівень чи вид стоми, технічні погрішності під час її накладання. У дітей першої групи переважали ускладнення, пов'язані з тактикою і технікою накладання стом, у хворих другої групи - з основною патологією. Частота ускладнень у дітей другої групи зменшилася. Висновки: найчастіше КС накладали у випадках вродженої кишкової непрохідності та некротичного ентероколіту в новонароджених дітей - 57 % хворих. Частота ускладнень, пов'язаних із накладанням стом, корелювала з рівнем їх накладання та характером патології, яка викликала необхідність стомування дітей: ускладнення були у 4,8 % дітей із колостомами і у 23,3 % з ентеростомами. 78,6 % усіх ускладнень спостерігали після ургентних операцій у дітей із перитонітом та ішемічними ураженнями кишок.

Наведено літературний огляд існуючих методів оперативного лікування варікоцеле у дітей та аналіз результатів хірургічного лікування 55 хлопчиків з варікоцеле II - III ступенів віком від 11 до 18 років за період 6-ти місяців 2011 року. 31 дитина (56,4 %) оперована за відкритими методами (операція Бернарді та Паломо), у 24 хлопчиків (43,6 %) корекція варікоцеле проведена за допомогою лапароскопії. Встановлено, що лапароскопічна корекція варікоцеле має низку переваг у порівнянні з відкритими операціями (зменшення тривалості оперативного втручання та больового синдрому в післяопераційному періоді, скорочення часу стаціонарного лікування, кращий косметичний результат, відсутність рецидивів) і може бути альтернативою відкритим хірургічним втручанням, особливо у випадку рецидиву цього захворювання.

Наведено літературний огляд проблеми використання тестикулярних протезів у дітей та аналіз результатів хірургічного лікування 22 хлопчиків віком від 12 до 18 років за період 2006 - 2011 року. У 12 дітей (55 %) проведено орхофунікулектомію та протезування калитки, а у 10 (45 %) тільки імплантацію протеза. Показаннями до протезування калитки були монорхізм, атрофія яєчка при крипторхізмі та після перекруту гонади. Спостерігали 2 випадки ускладнень, пов'язаних із екструзією протезів. Встановлено, що даний метод є технічно простим, безпечним, з низьким рівнем післяопераційних ускладнень, має хороший косметичний результат. Протезування калитки у дітей слід проводити з косметичних та психологічних міркувань.

Наведено результати дослідження генів 2 фази детоксикації GSTT1 та GSTM1 у випадку вроджених вад травного тракту (ТТ) у 36 новонароджених та дітей раннього віку. Діти були оперовані з приводу різноманітних варіантів вродженої обструктивної патології ТТ (атрезія стравоходу, вроджена кишкова непрохідність, аноректальні атрезії, хвороба Гіршпрунга, гастрошизис). Одержані дані порівнювали з результатами дослідження частоти поліморфних варіантів генів GSTT1 та GSTM1 у 24 здорових осіб. Поліморфізм генів глутатіон-8-трансфераз GSTT1 та GSTM1 визначено за допомогою методу мультиплексної полімеразної ланцюгової реакції. У 24 дітей 66,7 % дітей із вродженою обструктивною патологією ТТ спостерігали делеційний поліморфізм одного або обох генів детоксикації (GSTM1 та GSTT1), у 87,5 % з них виявлено делецію гена GSTM1. У дітей з делеційним поліморфізмом генів детоксикації частота множинних вад розвитку була у 2,5 рази, а супутньої пневмонії - у 2,1 рази вища, ніж у дітей з алелями генів без делецій. Одержані дані свідчать, що делеційний поліморфізм генів GSTM1 та GSTT1 може застосовуватись в ролі маркерів для визначення схильності до виникнення вроджених вад ТТ і прогнозування перебігу хвороби та інфекційних ускладнень.

Наведено аналіз результатів лікування від хвороби Гіршпрунга 16 дітей віком від 7 діб до 2 років, оперованих в клініці дитячої хірургії Івано-Франківського національного медичного університету. Усі оперовані діти були розподілені на дві групи. В основну групу увійшли 8 дітей, оперованих за методом трансанального ендоректального низведения (ТЕРТ), в групу порівняння - 8 хворих, яким виконана операція Soave-Boley з первинним анастомозом. Встановлено, що у дітей основної групи достовірно скоротився час операції, скоротився термін післяопераційного знеболення, почала раніше відновлюватись перистальтика кишечника та швидше розпочалось ентеральне годування. Це зумовило скорочення термінів перебування дітей в стаціонарі, зменшення витрат на лікування. Важливими перевагами операції ТЕРТ є відмінний косметичний ефект, відсутність злукової кишкової непрохідності в подальшому та добрі функціональні результати.