Проаналізовано дані, одержані під час обстеження та лікування 429-ти хворих на диспластичний сколіоз (ДС) I - IV ступенів, з них 341 (79,4 %) дівчина та 88 (20,6 %) хлопців. Проаналізовано динаміку кісткових (клиноподібність і торсія) і м'якотканних змін на підставі даних щодо основних і компенсаторних викривлень за умов ДС, що дозволило прогнозувати перебіг захворювання. За результатами скінченно-елементного моделювання розроблено біомеханічну модель розвитку компенсаторного поперекового противикривлення хребта за грудного типу ДС. На підставі результатів комплексного клініко-інструментального дослідження хворих на ДС розроблено схему механогенезу компенсаторної поперекової кривизни ДС. Запропоновано геометричну розрахункову схему та формулу розрахунку оптимального прикладання сили для забезпечення ефективної корекції викривлення поздовжньої осі хребта під час планування оперативного втручання та доведено, що за умов оперативного лікування сколіозу всім хворих, окрім корекції основних дуг викривлення, необхідно проводити корекцію та стабілізацію структуральних компенсаторних противикривлень поперекового відділу хребта. Фіксація всіх структуральних дуг викривлення допомагає досягти оптимальної корекції та запобігає її втраті у післяопераційному періоді.

Проаналізовано дані 52-х хворих із нестабільністю та грижею диска у поперековому відділі хребта, а також близькі та віддалені результати оперативного лікування. Вивчено характер та особливості їх перебігу в цих періодах. Виявлено залежність частоти рецидиву больового корінцевого синдрому від вибору методу оперативного лікування.

Досліджено дані 40-ка хворих із нестабільністю та грижею диска у поперековому відділі хребта. Проаналізовано близькі (1 міс) та віддалені (1,5 роки) результати консервативного лікування, а також вивчено їх характер і особливості в ранньому та віддаленому періодах. Застосування поєднання мануальної терапії та тракції неприпустимо як метод консервативного лікування грижі диска, поєднаної з нестабільністю. Доцільною є реабілітація пацієнта (цілеспрямоване відновлення надійності функціонування хребта за умов фізіологічних побутових і виробничих навантажень).

Остеохондроз поперекового відділу хребта та його неврологічні прояви є одним із найпоширеніших захворювань, що призводить до порушення працездатності та інвалідності людей переважно в молодому віці. Мета дослідження - вивчення величини густини теплового потоку (ГТП) та температури поверхні тіла людини у пацієнтів з неврологічними проявами остеохондрозу в попереково-крижовому відділі хребта. Обстежений 71 пацієнт (20 - з ознаками люмбоішіалгії на фоні гриж міжхребцевих дисків, 20 - з люмбоішіалгією на фоні гриж міжхребцевих дисків в поєднанні з нестабільністю хребців у цій ділянці, 11 пацієнтів - зі стенозом хребетного каналу та 20 осіб контрольної групи). У осіб контрольної групи фіксувались помірні показники температури та ГТП в паравертебральній зоні. У пацієнтів з люмбоішіалгією без ознак нестабільності відбувалося паралельне коливання температури і ГТП на стороні болю і низькі показники на інтактній стороні. При люмбоішіалгії на фоні нестабільності хребців позитивним був симптом "ножиць" на боці болю та зростання обох теплових показників на інтактній стороні. При стенозі хребетного каналу зменшувалися показники температури і ГТП з обох сторін, але більш інтенсивно на стороні болю. Висновки: одночасне вимірювання показників температури та ГТП при неврологічних проявах остеохондрозу хребта за допомогою приладу, сконструйованого в Інституті термоелектрики НАН та МОН України, є високоінформативним методом діагностики.

Досліджено формування фіброзу оболонок спинного мозку дорослих щурів, викликаного методом механічного травмування міжхребцевих дисків з епідуральним введенням суміші препаратів лонгідази та дипроспану. Епідуральне введення гіалуронідази та бетаметазону в складі препаратів дипроспану та лонгідази проявило високий синергічний ефект та антифіброзну активність. Протифіброзна дія цих двох лікарських препаратів суттєво перевищувала сумарний ефект порівняно з роздільним використанням. Так, зменшення максимальної товщини фіброзного шару становило 49 % що до контрольних значень, а зменшення загальної площі фіброзного утворення - 46 %. Виявлено протизапальну дію комплексу, що підсилює позитивний ефект препарату та дає підстави говорити про перспективу його використання для попередження епідурального фіброзу спинного мозку.