Розглянуто особливості інтерпретації образу Т. Шевченка у живопису та графіці XX ст. Визначено, що найбільш поширеним жанром у цій образотворчій шевченкіані був портрет і сюжетно-тематична картина, присвячена біографії та творчості Т. Шевченка. Зазначено, що у творенні його образу художники дотримувалися фізіономічних рис, а написані портрети І. Крамським та І. Рєпіним стали "канонічними". Водночас вільна інтерпретація образу митця уможливила застосування різних прийомів і засобів, що по-новому репрезентували його багатогранну особистість. Аргументовано, що еволюція образотворчої шевченкіани пов'язана з проведенням художніх виставок до ювілейних дат народження та смерті Т. Шевченка. Ці твори вперше комплексно досліджено у контексті видової та жанрової специфіки, художньої стилістики й інваріантності іконографії образу, у культуротворчому аспекті.