Розглянуто проблему поліпшення результатів хірургічного лікування хворих з оклюзійною гідроцефалією, обумовленою пухлинами ділянки ІІІ шлуночка. Досліджено особливості гіпертензійно-гідроцефального синдрому у разі таких пухлин. Апробовано сучасні методи діагностики й особливості методик лікворошунтуючих операцій у випадку пухлин різних відділів ділянки ІІІ шлуночка. Вивчено ефективність застосування лікворошунтуючих операцій на різних етапах комплексного хірургічного лікування хворих із пухлинами різної локалізації. Розроблено показання та протипоказання до застосування різних видів лікворошунтуючих операцій у разі пухлин ділянки ІІІ шлуночка головного мозку. Проведений порівняльний аналіз результатів використання вентрикулоперитонеальних шунтів і вентрикулоцистерностомії за Торкільдсеном показав, що в більшості спостережень найефективнішим для стабілізації загального стану хворих на початкових етапах лікування виявилося вентрикулоперитонеальне шунтування.

Проведено аналіз хірургічної тактики в лікуванні 187 хворих з пухлинами ділянки III шлуночка. Метою хірургічного лікування хворих з первинними пухлинами III шлуночка є їх тотальне видалення. Шунтуюча операція та опромінення використовуються у хворих з інфільтративноростучими пухлинами та внутрішньочерепною гіпертензією. Тотальне видалення необхідно проводити за наявності у хворих кістозних та вузлових пухлин. Метод лікування хворих підбирається індивідуально для кожного хворого з пухлиною III шлуночка.

На основі комплексного обстеження дітей молодшого віку визначено новий напрямок у дитячій нейроонкології. Аналіз клінічної картини захворювання та результатів нейровізуалізуючих методів дослідження у цих дітей дозволив встановити оптимальну хірургічну тактику, досягти хороших результатів лікування, зменшити летальність хворих, що має вагоме наукове та соціальне значення. Визначено епідеміологічні, анатомотопографічні та гістологічні особливості пухлин головного мозку у дітей молодшого віку. Встановлено клінічні критерії для включення хворих у групи високого ризику в залежності від їх віку, розмірів пухлини, характеру її росту, наявності метастазів, характеру та обсягу хірургічного втручання. Вперше визначена залежність результатів хірургічного лікування дітей молодшого віку з пухлинами ГМ залежно від їх загального стану, розмірів новоутворення, характеру його росту, наявності метастазів, радикальності операції. На фактичному матеріалі вивчено дані катамнезу, що дозволило вперше визначити прогностичні фактори, які впливають на тривалість та якість життя хворих, залежно від обсягу проведеного лікування. На основі співставлення результатів комплексного клініко-діагностичного дослідження та результатів оперативних втручань у дітей молодшого віку з пухлинами ГМ розроблено покази та протипокази до застосування різних видів хірургічного лікування. Вперше проведено клініко-генеалогічне дослідження родин цих дітей з пухлинами ГМ, яке дозволило визначити роль спадкових факторів у виникненні у них інтракраніальних новоутворень.

Визначено алельний стан генів ячменю Bmy1 і LOX-1 із колекції, яка представлена 103 сортами вітчизняної і зарубіжної селекції, а також селекційними лініями. Дослідження колекції проводилося за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) з подальшим аналізом алельного поліморфізму гена LOX-1 рестрикцією продуктів ампліфікації. Результати ПЛР і рестрикції візуалізували, використовуючи метод гель-електрофорезу. Встановлено, що 63 сорти ячменю будуть перспективними для використання в пивоварінні, оскільки матимуть середню активність і термостабільність ферменту <$E beta>-амілази в солоді. Визначено, що в колекції ячменю немає сортів і селекційних ліній із алелем loxA, який відповідає за неактивний тип ензиму ліпоксигенази-1 у пиві. Отримані результати свідчать про невисоку частоту зустрічальності алелів, вигідних для пивоваріння. Подальші пошуки із залученням новітніх молекулярних маркерів для визначення алельного різноманіття генів Bmy1 і LOX-1, а також розширення загальної колекції сортів і селекційних ліній ячменю дадуть змогу краще диференціювати сорти й вибрати з них перспективні, які стануть сировиною для якісного пива.

Мета роботи - проаналізувати віддалені результати комбінованого лікування медулобластом (МБ) мозочка у дітей із урахуванням показників якості життя в динаміці. Проведено аналіз результатів лікування 297 дітей із МБ мозочка. Вік дітей і від 3 міс до 18 років (середній вік - (<$E 7,6~symbol С~2,1> року): 33 (11,1 %) пацієнти мали вік 0 - 3 роки, 97 (32,6 %) - 3 - 7 років, 114 (38,5 %) - 7 - 11 років, 53 (17,8 %) - 12 - 18 років). Усім пацієнтам виконано до- та післяопераційне клініко-інструментальне обстеження, яке передбачало проведення комп'ютерної і магнітно-резонансної томографії головного та спинного мозку, дослідження люмбального ліквору згідно з рекомендаціями. В ранній післяопераційний період помер 31 (10,8 %) хворий. Катамнез у терміни 1 місяць і 10 років простежено у 266 (84,6 %) хворих. Променеву терапію проведено 186 (66,9 %) дітям, хіміотерапію - 121 (45,4 %). Функціональний стан оцінювали за шкалою Карновського (Донського) та шкалою Ю. О. Орлова. При госпіталізації у 48 % пацієнтів індекс Карновського становив 60 - 70 балів і більше, у 45 % - 50 - 60 балів, у 7 % - 30 - 40 балів. У понад 80 % випадків розмір МБ перевищував 3 см у діаметрі. МБ переважно проростала IV шлуночок і поширювалася на прилеглі структури задньої черепної ямки. Тотальне видалення пухлини проведено у 113 (40,6 %) випадках, субтотальне - у 149 (53,6 %), часткове видалення або біопсію - у 18 (5,8 %). У 49 (16,5 %) пацієнтів виявлено післяопераційні ускладнення. У молодшій віковій групі метастазування спостерігали у 18,0 % хворих, у старших групах - у 13,8 %. Висновки: після хірургічного лікування МБ мозочка у дітей медіана безрецидивного виживання не перевищувала 12 - 24 міс у всіх вікових групах, при доповненні лише променевою терапією або хіміотерапією - 18 - 24 міс, при повному виконанні протоколів ад'ювантного лікування у дітей віком 4 - 18 років - 36 міс, у дітей перших З років життя - 12 та 18 міс відповідно.