Відзначено, що під спостереженням в Інституті нейрохірургії АМН України впродовж 25-ти років перебували 42 пацієнти з нейрофіброматозом 2-го типу (НФ2). Двобічні акустичні невриноми діагностовано у 79 % хворих, однобічні - у 14 %, у 7 % - численні пухлини головного мозку без акустичних неврином. Невриноми інших черепних нервів виявлено у 8 % пацієнтів, а невриноми спінальних нервів - в 11 %. У 33 % хворих на НФ2 невриноми поєднувалися з менінгіомами, причому у 8-ми з них менінгіоми були множинні. Докладно описано клінічні прояви двобічних неврином слухових нервів. Структурними особливостями неврином у хворих на НФ2 є збільшення фібрилоутворення та дистрофічні зміни волокнистих структур, склерозована та гіалінізована судинна стінка, багаточастковість. Діагностика та лікування хворих на НФ2 потребують мультидисциплінарного підходу. Разом з тим вектор рішення щодо лікування повинен бути індивідуальним і грунтуватися на багатофакторності, визначальними у якій є стан слуху, наявність неврологічних розладів та інших пухлин, розміри пухлини, а також рішення пацієнта. Оптимальним методом хірургічного лікування, спрямованого на збереження слуху, є підпотиличний і середньоямковий доступи.

Мета роботи - вивчити частоту ішемії спинного мозку у хворих з атеросклеротичним ураженням аорти та хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок (ХКІНК), особливості кровопостачання спинного мозку за цієї патології для розробки методу діагностики спінальної ішемії. Обстежено 890 хворих з атеросклеротичним ураженням аорти та ознаками ХКІНК. Середній вік хворих - (<$E 68~symbol С~2>) років, співвідношення чоловіків і жінок - 7:1. Обстеження хворих включало ультразвукову доплерографію (УЗДГ) артерій нижніх кінцівок зі спектральним аналізом доплерівського сигналу та вимірюванням сегментарного регіонарного систолічного тиску; УЗДГ і дуплексне сканування з кольоровим картуванням черевної частини аорти, артерій нижніх кінцівок і поперекових артерій. За потреби використано рентгенконтрастне дослідження дуги аорти, черевної аорти й артерій нижніх кінцівок, спіральну комп'ютерну томографію, радіоізотопне дослідження тканин нижніх кінцівок, ехокардіографію, мієлографію. Групу А (контрольну) склали 372 пацієнти, групу Б - 518. Серед 890-та пацієнтів з атеросклеротичним ураженням аорти та ХКІНК 36 (4,0 %) мали ішемію спинного мозку: в групі А - 3 (0,8 %), у групі Б - 33 (6,4 %). Зроблено висновок, що ішемія спинного мозку виявляється в середньому у 4,0 % хворих із атеросклерозом аорти та ХКІНК. У цих хворих визначення напрямку і швидкості кровоплину у верхній епігастральній артерії може бути скринінговим неінвазивним методом діагностики спінальної ішемії (діагностична цінність якого становить 95 %), що дозволить збільшити частоту виявлення цієї патології з 0,8 до 6,4 %.

Проаналізовано експресію генів основного білка мієліну (MBP, myelin basic protein) і гліального фібрилярного кислого білка (GFAP, glial fibrillary асуdic protein) у гліальних пухлинах головного мозку людини для визначення специфічності експресії цих генів залежно від типу пухлин і ступеня їх злоякісності. За результатами аналізу з використанням Нозерн-блот гібридизації виявлено низький вміст мРНК MBP у зразках астроцитарних гліом II - IV ступенів злоякісності та набагато вищий вміст у прилеглій до них перифокальній зоні, яка виказує гістологічні ознаки нормального головного мозку. Переважна частина дифузних астроцитом та анапластичних астроцитом характеризується низьким рівнем експресії гена MBP і високим рівнем експресії гена GFAP, але є можливим виділення окремого підтипу дифузних та анапластичних астроцитом із високим рівнем експресії гена MBP, що може бути відображенням різних молекулярних шляхів виникнення астроцитом. Дуже низький вміст або відсутність мРНК MBP виявлено в олігодендрогліомі та в усіх олігоастроцитомах. Дані Нозерн-гібридизації корелюють із серійним аналізом генної експресії. Одержані результати свідчать про те, що MBP не є специфічним молекулярним маркером пухлин олігодендрогліального походження, але дослідження відносних рівнів мРНК MBP і GFAP може бути корисним для розпізнавання гліальних пухлин і ці два гени разом із дослідженими раніше YKL-40 і TSC-22 можуть бути включені до панелі генів для визначення так званих "генних підписів (сигнатур)" пухлин головного мозку. Однак суворі вимоги щодо клінічного значення цих "генних

сигнатур" не можна сформулювати без їх перевірки на великій кількості клінічних зразків.

Изучены морфофункциональные изменения вещества мозга при разных типах цереброваскулярной болезни. Проанализированы особенности структурных изменений в респираторном отделе легких при острых нарушеннях мозгового кровообращения (в разные строки). Установлены типичные патогенетические звенья легочных поражений при остром нарушении мозгового кровообращения, их структурные изменения и роль в танатогенезе.

Наведено дані про анатомо-топографічні особливості петроклівальних суб- та супратенторіальних менінгіом. Оперовано 24 хворих, з них 5 - померли. Виділено 3 основні топографоанатомічні варіанти залежно від місця вихідного росту та особливостей топографії пухлин. Найбільш часто виявляли нижній варіант розташування пухлини. Залежно від варіанта розташування пухлини визначаються особливості взаємовідносин між пухлиною та нервами, судинами і стовбуром головного мозку.

Представлено дані про анатомо-топографічні особливості менінгіом задньої поверхні піраміди скроневої кістки, що мають суб- та супратенторіальне поширення. Проаналізовано дані 25 хворих, яким було проведено оперативне лікування. В результаті виділено 3 основні анатомо-топографічні варіанти залежно від місця похідного росту та особливостей топографії пухлин. Виявлено, що найчастіше спостерігають медіальний варіант розташування менінгіоми.

За допомогою диференційної гібридизації бібліотеки кДНК головного мозку ембріона людини виявлено 80-ти клонів, які різнилися за інтенсивністю сигналу з пробами тотальних кДНК гліобластоми та нормального головного мозку людини. Гібридизація відібраних клонів з тими ж пробами кДНК підтвердила цей результат для 38-ми клонів. Як показав аналіз, рівень вмісту нуклеотидних послідовностей шести клонів, до складу яких входять Alu-повтори, зростає в гліобластомі. 20 клонів містили кДНК мітохондріальних білків - субодиниць II та III оксидази цитохрому C, субодиниці 6 АТР-синтази, субодиниць 1 і 4 NADH-дегідрогенази, а також 12S рРНК. Для всіх мРНК, які відповідають цим мітохондріальним білкам, знайдено зменшення їх вмісту в гліобластомі у порівнянні з прилеглою до пухлини зоною нормального головного мозку.

Публічну базу даних із серійного аналізу генної експресії (SAGE) використано для ідентифікації потенційних молекулярних маркерів астроцитарних гліом людини. У ході порівняння дев'яти SAGE-бібліотек гліобластом, 11 SAGE-бібліотек анапластичних астроцитом, восьми SAGE-бібліотек дифузних астроцитом і п'яти SAGE-бібліотек нормального головного мозку виявлено 57 генів, рівень експресії яких був більш ніж у 5 разів вищим ($E p~symbol Г~0,05>) в астроцитарних гліомах відносно нормального головного мозку. Серед змін експресії генів, які відбуваються на ранньому етапі формування астроцитом та виявляються і на наступних етапах їх розвитку, деякі модифікації є характерними лише для високозлоякісних стадій розвитку пухлин і відсутні в пухлинах низького ступеня злоякісності. Результати аналізу експресії виявлених генів можна використовувати для молекулярної класифікації гліальних пухлин, діагностики, прогностичної оцінки пухлин і визначення потенційних мішеней протипухлинної терапії.

У результаті порівняння профілів експресії генів у нормальному головному мозку та гліобластомі з використанням бази даних серійного аналізу генної експресії (Serial Analysis of Gene Expression, SAGE) виявлено 129 генів з більш ніж п'ятиразовою зміною рівня експресії у гліобластомі, з яких 85 генів - зі зниженою експресією. У дифузній та анапластичній астроцитомах кількість генів зі зниженою в п'ять разів експресією є меншою. Лише для дев'яти генів п'ятиразове зниження експресії відбувається в дифузних астроцитомах і виявляється приблизно на такому ж рівні в анапластичних астроцитомах і в гліобластомах. Для переважної більшості інактивованих генів рівень експресії знижується в дифузних астроцитомах і послідовно зменшується на подальших стадіях злоякісної прогресії астроцитом, причому в гліобластомах - найзлоякіснішому прояві гліальних пухлин - експресія деяких генів є дуже низькою або зовсім відсутньою. Нозерн-гібридизація та зворотна транскрипція - полімеразна ланцюгова реакція - підтвердили знижену експресію в гліобластомах довільно відібраних генів. Деякі гени можуть кодувати пухлинні супресори і їх знижена експресія, очевидно, відіграє важливу роль в ініціації та прогресії гліом людини.

За порівняння профілів експресії генів у різних типах пухлин і нормальному головному мозку людини за допомогою серійного аналізу генної експресії (SAGE) виявлено надзвичайно високий вміст "ярлика" CTTGGGTTTT в SAGE-бібліотеках менінгіом і епендімом. Пошук відповідного гена для цього "ярлика" на веб-сторінці "SAGE Anatomic Viewer" показав, що він належить нуклеотидній послідовності гена інсуліноподібного фактора росту II (IGF-II), а також відкритої межі зчитування 43 на хромосомі 11 (C11orf43). Ця нуклеотидна послідовність кодує потенційний білок, асоційований з IGF-II (IGF-IIA), мРНК для якого утворюється внаслідок процесингу первинного транскрипта гена IGF-II. Нозерн-блот аналіз гліальних пухлин і менінгіом показав надзвичайно високий рівень продукції цієї мРНК в менінгіомах. Кодований нею білок може відігравати важливу роль у формуванні менінгіом і бути їх специфічним молекулярним маркером.