Узагальнено сучасні дані літератури щодо патобіохімічних механізмів прогресування патології нирок, обгрунтовано перспективи застосування препаратів бурштинової кислоти для профілактики нирок та комплексного лікування гострих та хронічних захворювань нирок.

Мета дослідження - вивчення та порівняння нефропротекторних ефектів органоспецифічних олігопептидів при гентаміциновій нефропатії в щурів. Комплексний нефропротекторний вплив оцінювали за показниками функціонального стану нирок, прооксидантно-антиоксидантного балансу в тканині нирок, а також на основі вивчення гістоструктури нирок тварин. Застосування гентаміцину протягом 6 днів призвело до розвитку олігуричної форми токсичної нефропатії. При введенні EDL швидкість клубочкової фільтрації зросла на 65 %, AEDG - на 70 %. Усі пептиди достовірно знижували екскрецію білка з сечею: пептиди EDL та AEDG - на 83 %, AED - на 43 %. Ураження проксимальних канальців нирок зумовило зростання екскреції натрію та калію із сечею. Застосування пептидів компенсувало дані порушення, що проявлялося в зменшенні екскреції іонів натрію на 82 (EDL), 58,5 (AED) та 85,4 % (AEDG) та калійзберігаючій дії пептидів EDL та AEDG. Під впливом гентаміцину спостерігалося зростання вмісту МДА та ОМБ у тканині нирок та пригнічення активності ГП та КАТ. Пептид EDL зменшував уміст МДА у 1,7 разу, ОМБ - у 1,6 разу, AEDG зменшував дані показники в 1,3 та 1,6 разу, пептид AED - у 1,2 та 1,3 разу відповідно. У всіх групах лікованих тварин спостерігали достовірне зростання активності ГП та КАТ. Токсична дія гентаміцину призвела до некрозу <$E69,0~symbol С~2,4> % епітеліоцитів канальців нирок, решта клітин - з ознаками гідропічної вакуолізації, просвіти канальців та збірних трубочок заповнені білковими циліндрами. На тлі застосування пептидів EDL та AEDG некротичних змін клітин не виявлено, гідропічне набухання охоплює <$E80,0~symbol С~1,8> та <$E91,0~symbol С~1,3> % клітин відповідно. Під час застосування AED виявлено обмеження розповсюдження некротичних процесів до <$E48,0~symbol С~2,1> % епітеліоцитів канальців. Курсове застосування органоспецифічних пептидів сприяло захисту ниркової тканини від токсичної дії гентаміцину, що проявлялося в покращанні функціонального стану нирок та антиокси дантному ефекті. Нефропротекторний вплив підтверджується даними гістологічного дослідження, з більш вираженим позитивним ефектом пептидів EDL та AEDG.

Досліджено нефротропні властивості органоспецифічних пептидів (пептидного комплексу нирок, пептидів аланіл-глутаміл-аспарагінова кислота (AED), глутаміл-аспартил-лейцин (EDL) та аланіл-глутаміл-аспартил-гліцин (AEDG) із порівняльним аналізом їх нефропротекторної активності за умов гострого пошкодження нирок різної етіології та встановленням механізмів впливу на основні патогенетичні ланки розвитку патології. Встановлено виразнішу нефропротекторну ефективність пептиду EDL (З мкг/кг) за гентаміцинової нефропатії, рабдоміолітичного та ішемічно-реперфузійного гострого пошкодження нирок, яка полягає у збільшенні діурезу та швидкості клубочкової фільтрації, гіпоазотемічній й антипротеїнуричній дії, зменшенні екскреції іонів натрію, що корелює з позитивною динамікою гістологічної картини. Продемонстровано перевагу нефропротекторного впливу пептиду AEDG (7 мкг/кг) за умов цисплатин-індукованого гострого пошкодження нирок. Доведено, що нефропротекторний ефект органоспецифічних пептидів за умов розвитку гострого пошкодження нирок різної етіології опосередкований антиоксидантною дією, покращанням енергетичного забезпечення, фібрино- та протеолітичної активності тканини нирок, а також відновленням внутрішньо-ниркових механізмів авторегуляції.