Досліджено дифузію алюмінію з тонкого металічного шару, стимульовану світлом галогенних ламп. Зразки опромінено з боку, не вкритого алюмінієм, імпульсами тривалістю 1 - 30 с, які спричиняли нагрівання зразків від 120 до 1200 <$E symbol Р>C. Профіль концентрації домішок визначено шляхом травлення дифузійного шару та вимірювання поверхневого опору за допомогою чотиризондового методу і C - V-методу з використанням Hg-зонда. Показано, що за певної інтенсивності світла концентрація домішок у приповерхневому шарі зростає та зменшується глибина їх проникнення зі збільшенням тривалості імпульсу. Спостережені залежності пояснено виникненням додаткового до дифузійного дрейфового потоку, викликаного нерівномірним розподілом по глибині вільних носіїв, утворених дією світла та тепла, які ослаблюють хімічні зв'язки.

Експериментально показано збільшення міжатомної відстані у монокристалічному кремнії у стаціонарному режимі освітлювання білим світлом. Проведено відповідний розрахунок у гармонічному наближенні на базі атермічного механізму розширення напівпровідників і одержано задовільне узгодження між експериментальними та теоретичними даними.

Розглянуто основні тенденції розвитку локальних ринків рослинницької продукції. Наведено методичні підходи до застосування економетричних методів визначення перспективних напрямків розвитку цих ринків. На основі аналізу взаємозв'язків показників стану та розвитку локальних продуктових ринків проведено систематизацію факторних показників. Формалізовано багатофакторні рівняння комплексних економетричних моделей для основних стратегічних локальних ринків рослинницької продукції.

Обгрунтовано необхідність вдосконалення інструментально-методичного забезпечення системи оперативного та стратегічного управління бізнес-утвореннями з метою підвищення ефективності функціонування регіональної економіки. Аргументовано доцільність створення регіонального координаційного центру ділової активності, апробовано методику оптимізаційного планування результатів його діяльності, що базується на використанні функціонально-вартісного підходу. Це дозволило за допомогою інструментів імітаційного моделювання оцінити ефективність управлінських рішень у процесі взаємодії просторових утворень.