Вирощування рослин у космічних відновлювальних оранжереях є актуальним для підтримки систем життєзабезпечення космонавтів у тривалих польотах. Однак відомо, що космічні фактори впливають на експресію генів, що регулюються системами, чутливими до цих факторів. На борту космічних апаратів ризик генетичних перебудов підвищується і, тому слід очікувати деяких змін у ДНК. Як наслідок, бактерії можуть проявляти нові властивості, наприклад, фітопатогенні. З попереднього досвіду відомо, що бактерії посилюють внутрішню колонізацію коренів рису під час космічного польоту. Для розуміння цих даних, а також передбачення підвищеної агресивності бактерій по відношенню до рослини-господаря необхідно на моделях вивчати молекулярно-генетичні взаємодії рослини з бактеріями, які відбуваються під впливом фізичних факторів. Гени, що кодують бактеріальні пектинази, є зручною моделлю для вирішення взаємопов'язаних завдань стосовно взаємодій рослини з бактеріями.

Цель работы - исследовать серию 2-замещенных тиазоло[3,2-<$E alpha>]бензимидазолонов как потенциальных ингибиторов транскрипции. Вещества протестированы в модельной системе транскрипции на основе РНК-полимеразы Т7. Тестирование выявило ряд соединений, способных ингибировать транскрипцию в микромолярных концентрациях. Наиболее активным среди них является дигидрокси-производное ВТ29 с IC50 = 1,6 мкМ. Выводы: установлена зависимость активности изученных веществ как ингибиторов транскрипции от их структурно-функционального состояния. Ключевым фактором, определяющим их высокую активность, является присутствие гидрокси- или диалкиламиногруппы в p- или m-положении арилиденового фрагмента.

Мета дослідження - вивчити новий ціаніновий барвник LO-7 як реагент за умов візуалізації дволанцюгової ДНК в електрофоретичних гелях з використанням методів: гель-електрофорезу, рестрикції, флуоресцентної детекції, mobility shift (зміна електрофоретичної рухливості). LO-7 зв'язується з ДНК, утворюючи стійкі високофлуоресцентні комплекси. У пофарбованих ним агарозних гелях можна визначати ~ 80 пг ДНК за допомогою лазерного сканера і 0,3 нг - за використання УФ-трансілюмінатора. Подібна чутливість у кілька разів вища, ніж у бромистого етидію, і близька до такої для SYBR Green I. Висновки: LO-7 належить до найефективніших барвників для візуалізації дволанцюгової ДНК і може застосовуватись під час розв'язання біоаналітичних завдань, де необхідна висока чутливість.

Підсумовано основні результати досліджень інгібіторів теломерази та лігандів G-квадруплексної ДНК. Синтезовано й вивчено серію потенційних інгібіторів ферменту на основі трициклічних гетероароматичних систем (тіазолобензімідазоли, феназини, акридони), амінозаміщених ціанінів та природних і синтетичних порфіринів і їх металокомплексів. Знайдено низку сполук - ціанінів та особливо похідних і кон'югатів порфіринів, що ефективно інгібують теломеразу in vitro за умов тесту TRAP у мікромолярних концентраціях. Порфірини у мікро- та наномолярних концентраціях демонструють антипроліферативну дію в культурах пухлинних клітин. Спектрофлуоресцентними та електрофоретичними методами досліджено взаємодію лігандів з дуплексною та квадруплексною ДНК, у багатьох випадках визначено тип зв'язування. Взаємодію ліганд - мішень вивчено методами квантової хімії за використання G-октету як зручної моделі G-квадруплексу. Для моделювання зв'язування малих молекул з квадруплексною ДНК Tel22 застосовано гібридний QM/MM-підхід ONIOM2.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*725.111.4-604.2

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України