Бактерії роду Streptomyces становлять один із найбільших і найдетальніше вивчених таксонів. Вони відомі як джерела малих молекул, що виявляють активність проти бактерій, червів, пухлин і т. д. У даний час більше сотні стрептоміцетних і більше 1000 актинобактеріальних геномів доступні через GenBank, і це число швидко зростає. Це багатство секвенованих даних відкриває двері для всіх видів молекулярно-еволюційних аналізів у межах актинобактерій. Тим не менш, щоб бути правильними і значущими, такі аналізи мають базуватися на адекватних моделях заміщення - наборі правил (у вигляді таблиць), які пояснюють, як символи (нуклеотидні або амінокислотні залишки) замінюють один одного в часі. Досі не представлено підбір оптимальних моделей заміщення для GC-багатих актинобактеріальних геномів, томуа робота має на меті заповнити цю прогалину. Порівняно кілька вибірок різних генів і білків та проведено пошук моделей заміщення, які найкраще описують набір даних.

Актинобактерії роду Streptomyces привертають великий інтерес дослідників, оскільки їх геноми кодують криптичні кластери генів біосинтезу нових антибіотиків. Також гетерологічна експресія метагеномних бібліотек у модельних штамів Streptomyces надає змогу виявляти нові класи сполук. Важливо розуміти правила, які визначають вживання кодонів у генах стрептоміцетів, щоби підвищити шанси і рівень експресії чужорідних генів у Streptomyces. Розглянуто 2 питання, пов'язані із вживанням кодонів у геномах стрептоміцетів. Дослідженл закономірності вживання ди-кодонів у Streptomyces, а також проведено пошук суттєвих відмінностей в характері заміщень кодонів у різних сімействах ортологічних генів на різних філогенетичних відстанях і різного ступеня важливості. Виявлено кілька правил контекстного вживання кодонів, які в основному пов'язані з аномальною частотою G/C після C-кінцевого нуклеотиду попереднього кодона. Розроблено новий інструмент біоінформатики на основі описаного раніше методу "бульбашкових" графіків, що надає змогу візуалізувати закономірності кодонних заміщень у наборі даних у вигляді матриці. Використовуючи цей інструмент виявлено, що гени транскрипційних факторів родини AdpA у випадку порядку Streptomycetales несуть частку несинонімічних замін значно більшу, ніж це спостерігається для груп adpA з інших порядків актинобактерій. Характер заміщень кодонів для різних порядків актинобактерій (у порівнянні зі Streptomycetales) не описується простими залежностями.