Вивчено ефективність і механізми впливу на фізичну працездатність спортсменів-веслувальників вібраційних навантажень у режимі "вібрація всього тіла" (WBV) з частотою 50 Гц, амплітудою 30 мм і часом роботи 30 хв після кожного стандартного тренувального заняття протягом 3-х тиж. Встановлено, що WBV викликають виникнення гіпоксії, що підтверджується зростанням у сироватці крові спортсменів вмісту індукованого гіпоксією фактора 1<$Ealpha> (HIF-<$E1 alpha>) з <$E0,89~symbol С~0,03> на початку до (<$E1,31~symbol С~0,01 roman нг~times~мл sup -1>) на момент закінчення дослідження, що суттєво вище, ніж у контролі (<$E1,04~symbol С~0,02 roman нг~times~мл sup -1>). Водночас активується такий HIF-<$E1 alpha>-залежний процес, як еритропоез: вміст еритроцитів збільшується на кінець дослідження з <$E5,01~symbol С~0,23~times 10 sup 12> до <$E6,04~symbol С~0,11~times~10 sup 12 ~cdot~roman л sup -1> (у контролі до <$E5,23~symbol С~0,12~times~10 sup 12 ~cdot~roman л sup -1>). Інтенсифікація ангіогенних стимулів під впливом гіпоксії проявляється достовірним підвищенням (до <$E62,3~symbol С~6,8~roman пг~times~мл sup -1>) у сироватці крові вмісту фактора росту ендотелію судин (VEGF) майже удвічі щодо вихідних значень. Показано, що вібраційні навантаження не сприяють виникненню окисного стресу, який є відомим ерголітичним фактором (знижує фізичну працездатність), а, навпаки, активують неферментативну ланку власної антиоксидантної системи, що виражається у зростанні вмісту відновленого глутатіону в клітинних мембранах. Встановлено зниження вираженості ендогенної токсичності та покращання гуморального імунітету та, як наслідок - підвищення показників фізичної працездатності і змагальної діяльності спортсменів.