Зміна парадигм стратегічного управління стала наслідком вирішення нових завдань, які усе частіше постають перед системами управління промислових підприємств. Так, нові системи управління повинні відрізнятися від класичних динамічністю, гнучкістю, здатністю не лише швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища, а й змінювати їх. У таких умовах постає необхідність розробки комплексного методичного забезпечення формування та розвитку управлінського потенціалу, що включає організаційні знання підприємства та здатність управлінського персоналу реалізовувати стратегічні цілі.