Сьогодні модульні пухлинні ендопротези широко використовують для заміщення післярезекційних кістково-суглобових дефектів. Майже будь-який дефект кістки (навіть тотальний плечової або стегнової) чи суглоба можна замістити з високими післяопераційними функціональними результатами та відносно невисокими для індивідуального ендопротезування матеріальними затратами. При цьому зберігається техніка аблаційного видалення пухлини. За останні 30 років п'ятирічна виживаність мегаендопротезів збільшилась від 20 до 85 %. Нині рівень ускладнень після модульного ендопротезування знизився, але у порівнянні з первинним ендопротезуванням суглобів залишився досить високим. Разом з локальними рецидивами пухлин у ділянці хірургічного втручання найскладнішими є інфекційні ускладнення. Розвиток хірургічної техніки та матеріалознавства значно поширюють показання до органозберігальних хірургічних втручань та надають змогу використовувати модульні ендопротези в більшості клінічних випадків. Найпоширенішими показаннями для мегаендопротезування є дефекти кісток після видалення злоякісних пухлин верхньої та нижньої кінцівок. Залучення до пухлинного процесу магістральних судин ще залишається протипоказанням для збереження кінцівки, але вже можливе використання судинної пластики для реконструкції кінцівки з хорошими онкологічними і функціональними результатами. Сьогодні функціональні результати після сучасного модульного пухлинного ендопротезування є доволі високими. Їх зазвичай оцінюють за шкалою Enneking. У наведеному огляді запропоновано результати використання модульної системи пухлинних ендопротезів MUTARS виробництва компанії Implantcast (Німеччіна) з обговоренням показань і протипоказань, ускладнень і функціональних результатів таких операцій. Робота містить рекомендації щодо хірургічної техніки та післяопераційного ведення цієї категорії хворих.