|
Повнотекстовий пошук
Пошуковий запит: (<.>A=Дєвочкіна Н$<.>) |
Загальна кількість знайдених документів : 5
Представлено документи з 1 до 5
|
| 1. |
Повзло О. М. Освіта: загальнолюдський та класовий аспекти [Електронний ресурс] / О. М. Повзло, Н. М. Дєвочкіна // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - 2014. - Вип. 56. - С. 52-62. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpgvzdia_2014_56_8
| | 2. |
Дєвочкіна Н. М. Політична трансформація – рушійна сила формування сучасного суспільства [Електронний ресурс] / Н. М. Дєвочкіна // Гілея: науковий вісник. - 2014. - Вип. 91. - С. 215-219. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gileya_2014_91_51
| | 3. |
Повзло О. М. Діалектика категорій "загальнолюдське" та "класове" у виховно-освітньому процесі [Електронний ресурс] / О. М. Повзло, Н. М. Дєвочкіна // Культурологічний вісник. - 2014. - Вип. 32. - С. 121-129. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Kultv_2014_32_24
| | 4. |
Дєвочкіна Н. М. Основні концепції й моделі політичних трансформацій [Електронний ресурс] / Н. М. Дєвочкіна // Гілея: науковий вісник. - 2015. - Вип. 96. - С. 246-249. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gileya_2015_96_63
| | 5. |
Бондаревич І. М. Антропологічний нарис соціальної стратифікації суспільства перехідного типу [Електронний ресурс] / І. М. Бондаревич, Н. М. Дєвочкіна // Антропологічні виміри філософських досліджень. - 2018. - Вип. 13. - С. 52-64. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Avfd_2018_13_7 Розглянуто створення робочої моделі соціальної структури суспільства перехідного типу, що рухається від тоталітарного минулого до демократичної організації. В основу соціальної стратифікації нашої моделі покладено принцип впливу особистісних характеристик індивідів на соціальні трансформації. У якості такого принципу запропоновано самоконтроль індивідом змісту власної свідомості. Об'єкт дослідження - суспільство перехідного типу. Предмет дослідження - його соціальна стратифікація. Зміст свідомості індивіда визначає не тільки його поведінку, а й життєву стратегію, яка відбивається на соціальному розвитку суспільства. Прошарки соціальної структури визначені відповідно до ступеню самоконтролю індивіда за змістом власної свідомості. Найнижчий ступінь контролю мають носії рабської свідомості, які від психосоціальних впливів (ідеології, релігії тощо) перебувають у фанатичному стані. Незначний рівень самоконтролю виявляють власники загарбаної свідомості - схильні до популістичних обіцянок соціальні інфанти. Соціальний прошарок власників травмованої свідомості (егоїсти і нігілісти) демонструє найвищий з цих трьох соціальних прошарків ступінь самоусвідомлення. Всі три соціальні прошарки, з огляду на їх життєві стратегії, які обумовлені превалюючим зовнішнім впливом на їх свідомість, належать до зони соціальної деформації. Остання складає ядро соціальної структури суспільства перехідного типу. Ореол у структурі такого суспільства утворює прошарок соціально чуйних особистостей. Оскільки вони більш самостійно будують стратегію власного життя, можна вважати, що умовно вони знаходиться поза межами зони соціальної деформації. Запропонована модель соціальної структури суспільства перехідного типу є ефективною для соціального прогнозування. Соціальні прогнозигрунтуються на порівняльному аналізі кількісного співвідношення всіх соціальних шарів. Наприклад, переважаюча сукупна кількість носіїв рабської і власників загарбаної свідомості є характерною для перших кроків посттоталітарного суспільства. Якщо вона тривало фіксується в часі, це засвідчує гальмування демократизації суспільства, тощо. Динаміку соціальних пертурбацій у суспільствах перехідного типу ефективно досліджувати по лініях найбільшого взаємовпливу особистісних характеристик на соціальні події. Однією з таких ліній є самоконтроль індивіда за змістом свідомості. Створена за результатами майбутніх соціологічних досліджень модель соціальної структури конкретного перехідного суспільства дозволить спрогнозувати стан і перспективи його соціальних трансформацій. А головне - вирахувати фактори успіху соціального розвитку конкретного суспільства, що є неодмінною умовою побудови державної політики.
|
|
|