термін для позначення українських земель у 14–20 ст., архаїчна назва України; вирізняється поліфункціональним призначенням, синкретизмом, полісемантизмом та розмитим змістом для локалізації певної території в етногеографічному та етнополітичному розумінні
історико-географічний регіон у північно-західній частині Кавказу, з кінця 18 ст. заселений чорноморськими козаками; з 1860 р. під назвою Кубанська область адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії земля Кубанського козачого війська; сьогодні це територія Краснодарського, Ставропольського країв, Адигеї, Ростовської області і Карачаєво-Черкесії Російської Федерації
освітня система, яка забезпечує організацію і координацію науково-дослідницької діяльності учнів, створює умови для їх інтелектуального, духовного, творчого розвитку та професійного самовизначення, сприяє нарощуванню наукового потенціалу країни
адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії; центр – м. Глухів (1765–1773 рр.), м. Козелець (1773–1775), м. Київ (1775–1781); після відновлення губернський центр перебував у м. Чернігів