ПОСЕЛЕННЯ ШАНКІВ ЯР ( 6 тис. до н.е.–15 ст.)
пам'ятка археології в Демидівському районі Рівненської області; розташоване на північно-західній околиці села Хрінники, в урочищі Шанків Яр, яке утворене лівим берегом Хрінницького водосховища; найбільш ранні знахідки в урочищі Шанків Яр датуються ІV тисячоліттям до н. е. (мідний вік), а заключні етапи заселення цієї території датуються середньовіччям і охоплюють період від VІІ—VІІІ ст. до ХV ст.

 ДНІПРО-ДОНЕЦЬКА КУЛЬТУРА ( 6–3 тис. до н. е.) - Білорусь
група археологічних культур доби неоліту; була розповсюджена у Подніпров'ї, Лівобережжі, Поліссі та Білорусі

 БУГО-ДНІСТРОВСЬКА КУЛЬТУРА ( 6–4 тис. до н. е.) - Молдова
археологічна культура доби неоліту; поширена на території Молдови та Правобережної України між течіями рік Прут (приток Дунаю) та Інгул (приток Південного Бугу)

 ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА ( 5–4 тис. до н. е.) - Молдова - Румунія
археологічна культура доби мідно-кам’яного віку та початку бронзового віку, частина трипільсько-кукутенської спільності, пам’ятки якої відомі на території Молдови, Румунії та України; назва походить від назви села Трипілля на Київщині (у "розширеній" назві культури присутня ще назва румунського села Кукутень)

 ГІНЦІВСЬКА ПАЛЕОЛІТИЧНА СТОЯНКА ( 13–15 тис. до н. е.)
археологічна пам’ятка періоду пізнього палеоліту; знаходиться в селі Гінці Лубенського району Полтавського області, на берегах річки Удай; занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України

 БІЛОГРУДІВСЬКА КУЛЬТУРА ( 11 ст. до н. е.–9 ст. до н. е.)
археологічна культура осілого населення пізнього бронзового віку, яка була поширена на території України між Дністром і Дніпром

 ЧОРНОЛІСЬКА КУЛЬТУРА ( 12 ст. до н. е. –8 ст. до н. е.)
археологічна культура перехідного періоду від бронзового до раннього залізного віку; поширена в лісостеповій смузі Правобережної України між Дніпром і Дністром, окремі пам’ятки відомі на Лівобережжі в басейнах Ворскли та Орелі

 ПОЄНЕШТИ-ЛУКАШІВСЬКА КУЛЬТУРА ( 3 ст. до н. е. – 1 ст. до н. е.) - Молдова - Румунія
археологічна культура, що займала Карпато-Дністровський регіон у міжріччі Дністра, Пруту й Сірету (обидва – притоки Дунаю); зараз відомо близько 200 поселень, могильників і окремих знахідок, із них в укрпїнському Подністров'ї – до 40 пунктів

 ПШЕВОРСЬКА КУЛЬТУРА ( 3 ст. до н. е. – 5 ст.) - Польща - Словаччина
археологічна культура залізного віку; ареал культури — центральна і південна Польща: верхів'я річки Одра (Сілезія), горішня і середня Вісла (Мала і Велика Польща); Східна Словаччина (Південна Лемківщина); горішня Тиса (українське Закарпаття і Мармарощина); горішній Дністер (Галичина); сформувалася в результаті злиття зайшлих германських племен, які мали кельтизовану культуру, і місцевих носіїв поморської культури

 ЗАРУБИНЕЦЬКА КУЛЬТУРА ( 3 ст. до н. е.–2 ст. н. е.)
одна з головних археологічних культур України періоду залізного віку

 ЛАТЕНСЬКА КУЛЬТУРА ( 6–5 ст. до н.е.)
археологічна культура кельтських племен, що була поширена у Західній, Центральній і Південній Європі; склалася в міжріччі верхів'їв Дунаю та Рейну на ґрунті культур гальштатського періоду; на території України представлена компактною групою (бл. 40 пунктів) в Закарпатті у верхів'ях р. Тиса; найбільш дослідженими є поселення Галіш-Ловачка, Верхні Ратівці, Ново-Клинове та Дякове; на можливе проникнення кельтів східніше Карпат вказують, наприклад, залишки селища у с. Бовшів Івано-Франківської області, поховання в с. Залісся Київської області, згадка про них у декреті на честь Протогена з Ольвії

 ЛИПИЦЬКА КУЛЬТУРА ( 1 ст. – 2 ст.)
археологічна культура залізної доби на території Верхнього Подністров'я та Верхнього Попруття; назва походить від могильника поблизу с. Верхня Липиця Івано-Франківської області; науковий світ ідентифікує липицьку культуру з костобоками або гетами

 КИЇВСЬКА КУЛЬТУРА ( 2 ст. – 5 ст.) - Білорусь - Росія
київська археологічна культура на території пн.-сх. України та сусідніх до неї областей Росії й Білорусі; поділяється на середньо- і верхньодніпровський, деснянський та східнолівобережний локальні варіанти; виникла на основі пізньозарубинецьких пам'яток і стала основою формування ранньосередньовічних слов'янських культур: колочинської та пеньківської; мала тісні зв'язки з черняхівською культурою

 ВЕЛЬБАРСЬКА КУЛЬТУРА ( 2 ст.–3 ст.) - Польща - Білорусь
археологічна культура залізної доби на території сходу нинішньої Польщі, заходу Білорусі та північного заходу України, яку ідентифікують з готами; названа за місцем розташування могильника у Мальборку-Вельбарку (нім. Willenberg) біля гирла р. Вісла; в ІІ ст. поширюється на область пшеворської культури і набуває деяких її рис; у 2-й третині ІІІ ст. вона разом місцевими культурами лісостепу Правобережної України і Молдови формує черняхівську культуру

 ЧЕРНЯХІВСЬКА КУЛЬТУРА ( 2–5 ст.) - Румунія - Молдова
одне з найяскравіших археологічних явищ пізньоримського часу; поширена на лісостеповій та степовій частинах України, Молдови та на значній частині Румунії

 ПЕНЬКІВСЬКА КУЛЬТУРА ( 4–7 ст.)
археологічна к-ра серед. IV–VII ст., поширена на покордонні Лісостепу і Степу від Сіверського Дінця (притоки Дону) до Пруту (прит. Дунаю) і далі – до Нижнього Подунав'я, де пеньківські пам'ятки співіснують із празькими та гето-дакійськими старожитностями

 ПРАЗЬКА КУЛЬТУРА ( 5 ст. – 7 ст.)
археол. культура, в носіях якої вбачають одне із племінних об'єднань слов'ян (давніх) – склавинів; пам'ятки празької культури стали відомі наприкінці 19 ст. (зокрема, ряд пам'яток по р. Тетерів (прит. Дніпра) в околицях с. Корчак відкрив С.Гамченко); наук. осмислення цих матеріалів та їх ідентифікацію здійснив у 1940-х рр. чеський археолог І.Борковський, який спирався на пам'ятки в околицях Праги; пам'ятки празкьої кульутри – здебільшого невеликі відкриті селища (одночасно функціонувало 7–10 домогосподарств), поодинокі городища і скарби, ґрунтові та курганні могильники

 КОДИН ( 5 – 7 ст.)
археологічна пам'ятка, залишки двох поселень 5–7 ст. н. е.

 КОЛОЧИНСЬКА КУЛЬТУРА ( 5–7 ст.) - Білорусь - Росія
археологічна культура, що існувала на території нинішніх Чернігівщини, Сумщини, південної Білорусі (Гомельська і Могилівська області) та південно-західної Росії (Брянська і Курська області); згідно з результатами досліджень виникла на основі київської культури і стала одним з компонентів формування волинцевської культури; її носіями, скоріш за все, були угруповання ранньоісторичних слов'ян (венеди), які жили на північному сході, а також, можливо, окремі балтські племена, які мешкали на півночі цього культурного ареалу

 ПОМОРСЬКА КУЛЬТУРА ( 7 ст. до н.е.–2 ст. до н.е.) - Польща - Білорусь
археологічна культура раннього залізного віку; названа за першими пам'ятками, знайденими в 17 ст. в Гданському Помор'ї – зоні свого формування; територія поширення – переважно в Польщі між Балтійським морем, Одером та підгір'ями Карпат, а також у західних регіонах України та Білорусі; у верхів'ях Дністра, по річках Горинь (прит. Прип'яті), Прип'ять (прит. Дніпра) та Ясельда (прит. Прип'яті) відкрито більше 40 пам'яток