МЕДАЛЬ ВАСИЛЯ КОСТЯНТИНА ОСТРОЗЬКОГО (16 ст.)
золота лита медаль XVI століття із портретом князя Василя Костянтина Острозького; зразок української малої пластики раннього нового періоду; останній реалістичний портрет В.К. Острозького, виконаний на схилі його життя або після смерті; віднайдена під час ремонтних робіт на хорах собору Успіння Пресвятої Богородиці Києво-Печерського монастиря; після досягнутої між представниками Української СРР та Російської СФРР 1930 року згоди, медаль мали передати до українського музею, але з невідомих причин цього так і не зробили; сьогодні зберігається у Ермітажі, Санкт-Петербург

 УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО (16–18 ст.)
стиль та доба в українському мистецтві, що сформувався внаслідок поєднання місцевих традицій та європейського бароко і найбільше представлений у церковній архітектурі, а також в літературі

 СЛОВО ПРО ЗБУРЕННЯ ПЕКЛА (17 ст.)
анонімна барокова п'єса ймовірно другої половини XVII ст.; вважається одним із найбільш яскравих зразків містеріальної пасійної драми в Україні та втіленням світоглядних суперечностей барокової культури; за припущеннями науковців – одна з найбільш популярних українських п'єс XVII–XVIII ст., з огляду на наявність її різноманітних пізніших переробок та широкий діапазон територіальної представленості рукописів твору від Галичини до Слобожанщини; дослідженням твору займалися М.П. Драгоманов, І.Я. Франко, М.С. Возняк, О.І. Роздольський, В.О. Шевчук

 ВЕРТЕП (17 ст.–)
старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні й світські (переважно жартівливі та іронічні) п'єси; на територіїоширений в барокову добу (XVII-XVIII століття) та мав численні регіональні варіанти; споріднений з польською шопкою, білоруською батлейкою, західноєвропейським театром маріонеток та хорватською і сербською народною культурою районів Срем і Колубара

 ЛИМАНСЬКА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ЦЕРКОВНОГО БУДІВНИЦТВА (18 ст.)
архітектурний стиль, що сформувалася на основі традицій народного храмового будівнмцтва Слобожанщини; храми цього типу зосереджувалися довкола с. Лиман у Зміївському районі Харківської області, що й дало назву школі; виділяється яскравою оригінальністю архітектурних форм, особливістю конструктивних рішень у дереві; характерні риси церковних будівель цієї школи були зафіксовані С.Таранушенком у 1920–30-х рр.; донині жодна з пам'яток лиманської школи не збереглася

 АМПІР В УКРАЇНІ (18 ст. – 19 ст.)
етап розвитку національної архітектури, котрий існував впродовж останньої третини 18 ст. і до середини 19 ст.; відбився також в літературі, створенні інтер'єрів і в ужитковому мистецтві

 ЖИВОПИСНА УКРАЇНА, СЕРІЯ ОФОРТІВ (1844)
серія малюнків Тараса Григоровича Шевченка, виконаних у техніці офорту в 1844р.; перший твір критичного реалізму в українській графіці

 КІНОМИСТЕЦТВО (1895–)
вид мистецтва, який за допомогою кінематографічної техніки, оперуючи рухомим зображенням і звуком, відтворює реальну дійсність у художніх та художньо-документальних образах

 БОЙЧУКІЗМ (1910–1930)
культурно-мистецьке явище, напрям в українському мистецтві 10–30-х років 20 ст.; назва походить від прізвища М.Л. Бойчука, який запропонував теорію нового українського мистецтвава, що базувалася на українських морально-етичних засадах, самовідданому служінні народові й передбачала творення мистецтвава відродженої України

 УКРАЇНСЬКА РЕСПУБЛІКАНСЬКА КАПЕЛА (1919–1924)
хоровий колектив, заснований для пропаганди української музичної культури за кордоном; створений у Києві в січні 1919 за дорученням С.Петлюри, затверджений законом Української Народної Республіки; перші концерти відбулись у Празі, капела гастролювала у Франції, Чехословаччині, Австрії, Швейцарії, Бельгії, Нідерландах, Великій Британії, Німеччині; після падіння УНР повернненя колективу до України стало неможливим – на основі більшої частини капели створено Український національний хор, що вирушив у турне Іспанією, Францією, Бельгією, Німеччиною та США, де й залишився; від жовтня 1922 до березня 1923 було дано 138 концертів, а згодом у Бразилії, Аргентині, Уругваї, на Кубі – близько 900 концертів

 ТАРАС ТРЯСИЛО, ФІЛЬМ (1927)
укр. художній німий фільм у жанрі епічної трагедії про повстання Тараса Трясила (Федоровича) 1630 року проти гноблення польської шляхти, знятий Одеською кінофабрикою ВУФКУ (1926) на основі однойменного віршованого роману В. Cосюри; імовірно, найбільш касово успішний укр. фільм того часу в Європі (у франц. прокаті мав назву Les Tartares ("Татари"); у СРСР звинувачений у формалізмі та націоналізмі, у 1937-му перемонтований та озвучений під назвою "Повість про гаряче серце"

 ЗВЕНИГОРА, ФІЛЬМ (1927–)
німий художній фільм, в титрах охарактеризований як "кіно-поема"; перша кінострічка трилогії О. Довженка: "Звенигора", "Арсенал", "Земля"; фільм займає 19-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно

 ЗЕМЛЯ, ФІЛЬМ (1930)
художній німий фільм, третя картина української трилогії Олександра Довженка: ("Звенигора", "Арсенал", "Земля"); зображає перші роки колективізації в Українській РСР, змальовуючи їх крізь конфлікт колгоспників і куркулів; режисер наділив "Землю" символізмом містичного зв'язку українського народу зі своєю землею, стверджував про розрив людини й природи внаслідок колективізації; займає другу позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно; багатьма критиками вважається найкращим фільмом у всій фільмографії О. П. Довженка

 СОЦРЕАЛІЗМ (1934–1991)
художній метод літератури та мистецтва (в мистецтві СРСР та інших соціалістичних країн), що становив собою естетичний вираз соціалістично орієнтованої концепції світогляду, обумовленої епохою боротьби за встановлення та бачення соціалістичного суспільства; створення життєвих ідеалів в умовах соціалістичної владної атмосфери відповідним чином обумовлювало зміст та головні художньо-структурні принципи мистецтва; утвердження соціалістичного реалізму в літературі й мистецтві супроводжувалося репресіями, у висліді яких фізично ліквідовано або вилучено з літератури іншими заходами близько 300 письменників, а їх твори знищено

 АЕРОГРАД, ФІЛЬМ (1935–)
український радянський чорно-білий художній кінофільм; авторська режисер О.П. Довженка

 УКРАЇНСЬКЕ ПОЕТИЧНЕ КІНО (1960–1980)
мистецька течія, що виникла в радянському кіно в середині 1960-х з виходом "Тіней забутих предків" С. Й. Параджанова; на противагу канонічному радянському реалістичному кіно, українське поетичне кіно виводило на перший план візуальну виразність, сюрреалістичні та етнографічні мотиви; течія залишила по собі ряд новаторських фільмів і спровокувала новий наступ радянської ідеологічної машини на українське кіно, національну свідомість та нетрадиційний художній пошук; авторство терміну українське поетичне кіно приписують Я. Ґазді (1970)

 ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА, ФІЛЬМ (1964)
художній фільм, кіноповість за однойменним твором О. П. Довженка; знятий режисером Ю. І. Солнцевою; картина складається з двох частин: у першій оповідається про дитячі роки кінорежисера Олександра Довженка; у другій наведені спогади та міркування немолодого полковника, який в ході німецько-радянської війни звільняє рідне село

 ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ, ФІЛЬМ (1964–)
художній фільм режисера С.Й. Параджанова, відзнятий 1964 року на кіностудії імені Олександра Довженка; екранізація однойменної повісті М.М. Коцюбинського; займає першу позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно; зйомки здійснювалися в с. Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області та його околицях

 КРИЛА, ФІЛЬМ (1966)
радянський художній фільм режисера Л.Ю. Шепітько

 КОРОТКІ ЗУСТРІЧІ, ФІЛЬМ (1967)
український радянський художній фільм 1967 року; картина є першою самостійною роботою режисерки К.Г. Муратової; знятий на Одеській кіностудії художніх фільмів