ЛУЦЬКИЙ ТРИБУНАЛ (1578–1589)
найвища апеляційна інстанція Брацлавського воєводства, Волинського воєводства та Київського воєводства; утворений згідно з рішенням вального сейму у Варшаві 1578 р. про реформування судової системи Речі Посполитої; засідав у м. Луцьк і складався з 13 суддів, яких було обрано шляхетськими сеймиками українських воєводств: від Волинського – 5 депутатів, від Брацлавського та Київського – по 4; основним джерелом права для трибуналу був Статут Великого князівства Литовського 1566 р.

 ГОЛОВНИЙ ЛИТОВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ (1581–1795)
найвищий апеляційний суд для шляхетських судів Великого князівства Литовського

 МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ (1722–1727, 1764–1786)
центральний адміністративний орган Російської імперії, заснований указом імператора Петра І для управління Гетьманщиною; створена ще за життя гетьмана І.Скоропадського як вища апеляційна інстанція та адміністративно-контролюючий орган російської державної структури в Україні; після сходження на престол імператора Петра ІI припинила свою діяльність; відроджена після скасування інституту гетьманства під час Глухівського періоду в історії Гетьманщини; колегію ліквідовано у 1786 році у зв'язку з поширенням на територію України загальноімперської системи адміністративно-політичного управління

 ЗАКОНОДАВЧА КОМІСІЯ 1767–1768 (1767–1768)
тимчасові колегіальні органи в Російській імперії XVIII століття, які скликалися для систематизації законів

 БУКОВИНСЬКИЙ КРАЙОВИЙ СЕЙМ (1861–1918)
представницько-законодавчий орган коронного краю Герцогства Буковина; формувався за підсумками виборів на основі станово-майновий принципу на шестирічну каденцію; складався з 30 послів, з 1875-го року – з 31 (послом "за посадою" став ректор Чернівецького університету); важливими робочими органами Буковинського крайового сейму були його постійні Комісії: фінансова, мандатна, правнича, адміністративна, петиційна, шляхова, економічна, депутатської недоторканості тощо

 ЗЕМСТВА (1864–1918)
загальні виборні органи місцевого (земського) самоврядування з розпорядчими (губернські та повітові земські збори) та виконавчими (губернські та повітові земські управи) функціями в Російські імперії

 ДЕРЖАВНА ДУМА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (1906–1917)
законодавчий та перший представницький інститут влади в Росії за всю її історію; вибори до першої Державної думи відбулися на основі нового виборчого закону від 11 грудня 1905, що розширював виборчі права міського населення; з 497-ми депутатів 102 представляли Україну; українські парламентарі вимагали запровадити викладання української мови у навчальних закладах, започаткувати в університетах курси з історії України, етнографії та української літератури; Державна дума четвертого скликання працювала по 25 лютого 1917 р., її засідання призупинені указом Миколи ІІ; розпущена указом Тимчасового уряду у зв'язку з підготовкою виборів до Установчих зборів; остаточно ліквідована декретом Ради Народних Комісарів Радянської Росії

 ТИМЧАСОВИЙ УРЯД (1917)
російський центральний орган державної влади після Лютневої революції; намагався втримати єдність Російської імперії, перетвореної на демократичну республіку

 ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ (1917–)
найвищий суд у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; це касаційна інстанція, у певних випадках – суд першої або апеляційної інстанції

 КУРУЛТАЙ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ (1917–)
орган громадського кримськотатарського національного руху, що визначає себе як "національне зібрання, вищий представницький повноважний орган кримськотатарського народу"; уперше зібрався в 1917 році у м. Бахчисарай після розпаду Російської імперії; традиція проведення зібрання відроджена на поч. 1990-х рр. у ході боротьби за повернення на історичну Батьківщину; курултай обрав представницький орган кримськотатар. народу – Меджліс кримськотатарського народу

 МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ (1917–)
центральний орган виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зовнішніх відносин України

 МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ (1917–)
центральний орган виконавчої влади України у галузі охорони здоров'я

 ЦЕНТРАЛЬНА РАДА (1917–1918)
представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій Украънської народної Республіки

 ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАРІАТ (1917–1920)
виконавчий орган, уряд, сформований Українською Центральною Радою

 КОМІТЕТ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ СРСР (1917–1921 ВЧК, ВУЧК, 1922–1933 ДПУ, ОДПУ, 1934–1946 НКДБ, НКВС, 1946–1953 МДБ, 1954–1991 КДБ)
на органи КДБ СРСР покладалися функції розвідки, контррозвідки, політичного розшуку, дізнання та слідства.

 МІНІСТЕРСТВО СПОВІДАНЬ (1917–1921)
один з державних органів влади УНР часів Української революції 1917-1921 років, який опікувалося релігійними справами, міжконфесіональними справами, міжнародними справами церкви, українізацією всіх церковних справ, національно-культурним будівництвом, займався пам'яткоохоронною діяльністю, реєстрацією культових пам'яток, науковими дослідженнями, реставрацією української культурно-церковної спадщини і намагався здобути Автокефалію української православної церкви

 УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (1918–1919)
вищий законодавчий орган Західно-Української Народної Республіки

 ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (1918–1920)
найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки

 РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ (1918–1920)
орган виконавчої влади, уряд Української Народної Республіки доби Української революції 1917–1921 рр. сформований Центральною радою

 ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ (1918–1991)
найвищий керівний колективний орган Комуністичної партії України, що підпорядковувався ЦК КПРС і в періоди між з'їздами КПУ керував парт. організацією УРСР, спрямовував і перевіряв діяльність обласних, міських, районних парт. організацій, систематично заслуховував звіти парт. комітетів і первинних організацій партії