|
| МОВОЗНАВЦІ
|
| |
| 1. |  | СМОТРИЦЬКИЙ МЕЛЕТІЙ (1577–1633)
письменник, церковний і освітній діяч, мовознавець |
| 2. |  | УЖЕВИЧ ІВАН ПЕТРОВИЧ (16??–1645)
мовознавець, автор першої граматики української літературної мови XVI–XVII ст. |
| 3. |  | СИМОН ТОДОРСЬКИЙ (1701–1754)
освітянин, вчений-лінгвіст, просвітник, архієпископ Псковський, Ізборський і Нарвський; навчався у Галійському університеті (Німеччина), викладав грецьку мову у м. Белград (Сербія); перший систематичний викладач давньоєврейської, грецької та німецької мови у Києво-Могилянській академії |
| 4. |  | РИЖСЬКИЙ ІВАН СТЕПАНОВИЧ (1759–1811)
філософ (теорія пізнання, форми мислення, індукт. метод), логік, мовознавець (походж. мови, закономірн. розвитку, структури, роль мови в сусп. житті, філософ. питання мови), перекладач (рос., лат., фр.), викладач |
| 5. |  | ЛАВРІВСЬКИЙ ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ (1773–1846)
архідиякон УГКЦ, посадовець у системі УГКЦ та Римо-католицької церкви в Україні та Польщі, освітянин, просвітник (розвиток народного шкільництва, підтримка укр. мови, написання підручників, граматик укр. мови, у т. ч. одного з перших з методики навчання у парафіяльних школах, 1837), мовознавець (церковнослов'янська мова; галицький діалект), колекціонер (книги, іконографія, нумізматика тощо) |
| 6. | | ПАВЛОВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ПАВЛОВИЧ (1773–після 1826)
мовознавець (граматика, лексикографія), основоположник граматичного дослідження української народної мови |
| 7. |  | БІЛЕЦЬКИЙ-НОСЕНКО ПАВЛО ПАВЛОВИЧ (1774–1856)
письменник, педагог, лексикограф; автор першого великого словника української мови |
| 8. |  | МОГИЛЬНИЦЬКИЙ ІВАН (1778–1831)
священик греко-католицької церкви, просвітитель |
| 9. | | ЛУЧКАЙ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ (1789–1843)
мовознавець, просвітитетель, священик УГКЦ, автор першої на Закарпатті української граматики |
| 10. |  | ШАФАРИК ПАВЕЛ-ЙОЗЕФ (1795–1861) - Словаччина
- Чехія
етнограф та мовознавець-славіст (етногенез слов’ян, їхні мови, фольклор, історія); науково визначив територію та етнічні межі українського народу, обґрунтував самостійність його мови та зробив систематичний огляд літератури; підтримував зв'язки з укр. культурними діячами |
| 11. |  | ЛЕВИЦЬКИЙ ЙОСИП ІВАНОВИЧ (1801–1860)
священик УГКЦ, мовознавець (культура мови; лексикографія), педагог, автор граматики української мови та низки шкільних підручників, перекладач Ґете та Шиллера, діяч українського національно-культурного відродження на західноукраїнських землях |
| 12. |  | ДАЛЬ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ (1801–1872)
лексикограф, фольклорист, прозаїк, хірург, військовий лікар; перекладач російською мовою, популяризатор української літератури та фольклору |
| 13. |  | ВЕНЕЛІН ЮРІЙ ІВАНОВИЧ (1802–1839)
історик-славіст, етнограф (історія й культура болгар та їхніх колоній); основоположник болгаристики в Російській імперії |
| 14. |  | МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1804–1873)
філолог, історик України, ботанік (один з перших еволюціоністів у Російській імперії), основоположник української фольклористики |
| 15. |  | ХОДЗЬКО ОЛЕКСАНДЕР (1804–1891)
дипломат і філолог польського роду, поет і перекладач, славіст і сходознавець |
| 16. |  | ЛОЗИНСЬКИЙ ЙОСИП ІВАНОВИЧ (1807–1889)
священик УГКЦ, етнограф (українське весілля у східнослов'янському контексті), мовознавець (автор граматики живої української мови), учасник національного відродження в Галичині |
| 17. |  | БОДЯНСЬКИЙ ОСИП МАКСИМОВИЧ (1808–1877)
філолог-славіст, історик, фольклорист, перекладач, видавець, письменник |
| 18. |  | СРЕЗНЕВСЬКИЙ ІЗМАЇЛ ІВАНОВИЧ (1812–1880) - Росія
філолог-славіст, історик, палеограф, письменник |
| 19. |  | АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СТЕПАНОВИЧ (1816–1875)
письменник, етнограф, фольклорист, історик, мовознавець |
| 20. |  | ЮРГЕВИЧ ВЛАДИСЛАВ НОРБЕРТОВИЧ (1818–1898)
археолог-антикознавець (історія генуезьких колоній, грецька епіграфіка, питання етнології), філолог (грецька та римська словесність) |
| |
НОВІ НАДХОДЖЕННЯ
ДЕТАЛІЗОВАНИЙ ПОШУК
РУБРИКАТОР
КОЛЕКЦІЇ
ПРО ПРОЕКТ
