НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКО-МЕМОРІАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК БИКІВНЯНСЬКІ МОГИЛИ (1994–)
заповідник національного значення, поховання жертв масових політичних репресій 1937–1941 років; згаходиться у Дніпровському районі міста Києва, на його північно-східній околиці, за 1,5 км від колишнього селища Биківня поблизу автостради Київ-Бровари; територія Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" складає майже 239 га та є найбільшим в Україні місцем поховання жертв сталінських репресій

 ВЕРВОЛЬФ (1941–1945)
кодова назва ставки А.Гітлера, спорудженої поблизу м. Вінниця

 БАБИН ЯР (1941–1942)
одне з найвідоміших пам’ятних місць, пов’язаних із людською трагедією, у роки Другої світової війни 1939–1945 – місце нацистського геноциду

 САНДАРМОХ (1937–1938) - Росія
лісове урочище в Республіці Карелія котре у 1930-х рр. стало місцем масових розстрілів

 КИЇВСЬКА ФОРТЕЦЯ (1706–)
одна з найбільших у світі кам'яно-земляних фортець, яка збереглася до наших днів

 ІОСОФАТОВА ДОЛИНА (14 ст.–)
караїмський цвинтар, що розсташований в оклицях печерного міста Чуфут-Кале в Бахчисарайському районі АР Крим; збереглося близько 7000 поховань, найдавніше з яких датоване 1364 р.; дерева, що протягом століть висаджувалися у некрополі, утворюють гай з дуба черешатого – з 2011 року визнаний ботанічною пам'яткою природи України; однойменна Іосафатова долина в Палестині згадується в Старому Заповіті

 ВІТА-ПОШТОВА (ГОРОДИЩЕ) (11??–)
городище часів Київської Русі поблизу м. Київ

 БАКОТА (11 ст.–15 ст.)
літописне давньоруське місто на р. Дністер, котре складалася з дитинця, посаду та скельного християнського монастиря; у 1981 р. під час будівництва Новодністровської ГЕС повністю затоплене водою

 ЧОРНА МОГИЛА (10 ст.)
один з найбільших та найвідоміших курганів часів Київської Русі

 МУРАВИЦЬКЕ ГОРОДИЩЕ ( 9–13 ст.)
залишки давньоруської фортеці (города); городище розташоване на правому березі річки Іква, знаходиться в північно-західній частині селища Млинів

 ЗМІЄВІ ВАЛИ ( 97?–102?)
земляні укріплення (насипи висотою 6–8 м і шириною 14–16 м), залишки яких розташовані майже по всій лісостеповій та степовій території України, є залишками укріплень кінця 10 – 1-й пол. 11 ст.

 ШЕСТОВИЦЯ ( 9 ст.–)
комплекс археологічних пам’яток біля с. Шестовиця Чернігівської області на правому березі р. Десна за 18 км від Чернігова; складається з невеликого городища на стрілці мису Коровель, неукріпленого посаду, розташованого з напільного боку городища, та подолу, портових споруд і верфі (імовірно) в заплаві Десни, а також кількох груп підкурганних поховань

 БІЛА ВЕЖА ( 834–1117) - Росія
фортеця, збудована в районі теперішнього м. Цимлянськ для боротьби проти кочівників; була важливою перевалочною базою Давньокиївської Держави; в 1117 р. під тиском половців населення фортеці було переселено на землі Чернігівського князівства

 ЛУКА-РАЙКОВЕЦЬКА КУЛЬТУРА ( 8 – 9 ст.)
східнослов'янська археологічна культура 8–9 ст., пам’ятки якої поширені у лісовій та лісостеповій зонах України від Дніпра до Закарпаття

 САЛТІВСЬКО-МАЯЦЬКА КУЛЬТУРА ( 8 – 10 ст.)
археологічна культура поширена в південно-східній Європі, переважно у степовій і лісостеповій зонах

 РОМЕНСЬКА КУЛЬТУРА ( 8 – 10 ст.)
культура городищ східнослов'янських племен, територія поширення: лісостепа смуга між середньою течією Дніпра і горішньою течією Дінця

 ВОЛИНЦІВСЬКА КУЛЬТУРА ( 7 – 8 ст.)
археологічна культура ранніх слов'ян; поширена в Лісостепу, південних районах Полісся, дніпровському Лівобережжі, київському Подніпров'ї та в суміжних областях Росії; сформувалась внаслідок просування на Лівобережжя нащадків носіїв празької культури, що асимілювали населення пеньківської культури та колочинської культури; стала одним із компонентів формування роменської культури; носіями волинцівської культури були північо-східні ранньослов'янські угруповання (ймовірно, сіверяни)

 ПЛІСНЕСЬК ( 7 ст.–14 ст.)
давньослов'янське та давньоруське городище біля с. Підгірці Золочівського району Львівської області

 РАЙКОВЕЦЬКЕ ГОРОДИЩЕ ( 7 ст.–13 ст.)
залишки давньоруської фортеці періоду Київської Русі біля с. Райки Бердичівського району Житомирської області

 ПОМОРСЬКА КУЛЬТУРА ( 7 ст. до н.е.–2 ст. до н.е.) - Польща - Білорусь
археологічна культура раннього залізного віку; названа за першими пам'ятками, знайденими в 17 ст. в Гданському Помор'ї – зоні свого формування; територія поширення – переважно в Польщі між Балтійським морем, Одером та підгір'ями Карпат, а також у західних регіонах України та Білорусі; у верхів'ях Дністра, по річках Горинь (прит. Прип'яті), Прип'ять (прит. Дніпра) та Ясельда (прит. Прип'яті) відкрито більше 40 пам'яток