РІЗЬБА ПО КОСТІ ТА РОГУ
декоративно-прикладне мистецтво; різьба по кості майстрів Київської Русі здобула широке міжнародне визнання; особливо славились різьблені шкатулки, руків’я ножів, ложки та шахові фігури

 БАТЬКІВЩИНА-МАТИ (КИЇВ) (1981–)
монументальна скульптура в м. Київ, розташована на високому правому березі Дніпра на території Національного музею історії України у Другій світовій війні; найвища монументальна скульптура Європи

 СВЯТО–МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА (ВИЛКОВЕ) (1902–)
церква у місті Вилкове Одеської області; в архітектурі споруди поєднано ідеї бароко, класицизму і модерну; пам'ятка архітектури місцевого значення

 ЗАМОК РІЧАРДА (1902–)
пам'ятка архітектури початку XX ст. у м. Київ, споруджена в стилі англійської готики; будинок розсташований на складному рельєфі колишньої літописної гори Уздихальниці нижче від Андріївської церкви; названий киянами на честь англійського короля Річарда I Левове Серце, героя роману В. Скотта "Айвенго"

 ПАЛАЦ ЖЕВУСЬКИХ-ЛЯНЦКОРОНСЬКИХ (18–19 ст.)
пам'ятка архітектури XVIII-ХІХ ст. Розташований при східній околиці селищі Розділ Стрийського району Львівської області

 КИЗИЛТАШСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР (1852–)
чоловічий православний монастир, росташований в Кримських горах на висоті 400 метрів, вище села Краснокам'янка; історія монастиря починається з 1852 року, коли тут була відкрита Кизилташська кіновія

 ХАДЖИБЕЙСЬКА ФОРТЕЦЯ (1764–1789)
османська фортеця, що була розташована на березі Одеської затоки близько османського поселення Хаджибей (Кацюбіїв); здіймалася над крутим приморським берегом і простягалася приблизно від Воронцовського палацу до середини Приморського бульвару; фртеця мала майже чотирикутну форму й була обведена високою стіною з бійницями та круглими вежами з боків

 ПРЕОБРАЖЕНСЬКА ЦЕРКВА (ВОРОЖБА) (17 ст.–)
храм в центрі м. Ворожба, розсташований недалеко від дороги Суми-Лебедин; першу церкву поставили ще перші переселенці в другій половині XVII століття; в кінці ХІХ століття проект кам'яної церкви розробив харківський архітектор В. Немкін; ансамбль виконано в стилі бароко; церква є реплікою слобожанської пам’ятки доби бароко – Покровської церкви в Охтирці (1753–1768)

 СОРОЧИНСЬКИЙ МИХАЙЛІВСЬКИЙ МОНАСТИР (1670–1786)
колишній монастир у с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області; збудований коштом полковника П. Апостола на землях Миргородського полку, у відлюдному місці за 6 верст на схід від сотенного центру; протягом періоду існування тут діяло кілька храмів: церква Різдва Пресвятої Богородиці, соборна церква Архангела Михайла, Нікольська церква й церква преподобної Марфи; також при монастирі існувала бібліотека; особливої ваги монастиреві додавало покровительство гетьмана Д. Апостола; в 1786 році ліквідований за указом імператриці Катерини ІІ – маєтності секуляризовано, частину церков і рухомого майна передано до сусідніх сіл і храмів; до сьогодні не збереглося жодної з монастирських споруд, територія монастиря заросла лісом

 ХАРКІВСЬКА ФОРТЕЦЯ (1654–18 ст.)
полкова фортеця, побудована на Слобожанщині; заснована як прикордонне поселення після Переяславської угоди, мала виконувати прикордонні функції на межі Московського царства, Речі Посполитої та Гетьманщини; фортецю було огороджено з усіх боків, ровами та валами, на яких було зведено дубові огорожі у вигляді хиж з двох паралельних брусованих рядів, зв'язаних поперечними стінками; над мурами знаходилося 10 башт; найвища - північно-східна кутова - служила вістовою; проміжна башта Тайницька мала назву відповідно до свого призначення: від неї починався потаємний хід до запасного колодязя; з кінця XVIII століття, коли місто втратило військове значення, стіни фортеці було розібрано

 СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ОХТИРСЬКИЙ МОНАСТИР (1654–)
монастир поблизу с.Чернетчина на Монастирській горі біля річки Ворскла; перший храм освячено в ХVII ст. на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці; головною святинею була чудотворна Охтирська ікона "Всіх скорботних Радість"; у 1920 році монастир закрито, тут містилася дитяча колонія; під час Другої світової війни зруйновано собор і всі споруди за винятком оборонної дзвіниці; відродження монастиря почалося у 2002 році

 МОНАСТИР БРИГІДОК (ЛУЦЬК) (1624–)
монастир першого луцького жіночого католицького ордену; пам'ятка архітектури національного значення, розташована в історико-культурному заповіднику "Старий Луцьк"

 ХРОНІКА ПОЛЬСЬКА МАРТИНА ТА ЙОАХИМА БЄЛЬСЬКИХ (1586)
праця польського історика та письменника Й. Бєльського, що є доповненою і розширеною версією роботи його батька – М. Бєльського; чимало місця в хроніці відведено історії України; зокрема в оповіданні "Про руський народ" мова йде про перших київських князів, містяться відомості про історію Галицько-Волинського князівства; в оповіданні "Про козаків" йдеться про історію Запорозької Січі та реєстрових козаків; досить повно передано історію смерті гетьмана Д. Вишневецького, є багато відомостей про І. Підкову і його боротьбу за волоський престол та страту у Львові; описано повстання Косинського та Наливайка, тактику ведення бою запорожцями

 ДЮРБЕ ХАДЖІ ҐЕРАЯ (1501–)
дюрбе (надгробна споруда, мавзолей-усипальниця, монументальна гробниця у мусульманських країнах Близького та Середнього Сходу) першого кримського хана Хаджи-Ґерея, збудоване його сином Менглі-Ґереєм; місце поховання цих обох правителів Кримського ханства

 ДЮРБЕ ДЖАНІКЕ ХАНИМ (1437–)
пам'ятка архітектури національного значення на південно-східній околиці м. Бахчисарай в Криму; знаходиться у печерному місті Чуфут-Кале; становить собою історичну спадщину Золотої Орди, є мавзолеєм і дюрбе Джаніке – кримської принцеси та доньки хана Тохтамиша

 МУСК-ДЖАМІ (14 ст.–)
мечеть першої половини ХIV століття, збудована в часи правління Узбек-хана в м. Старий Крим у Криму; до наших днів не збереглася; руїни мечеті включено до реєстру пам'яток культурної спадщини України місцевого значення

 СЛОВО ДАНИЛА ЗАТОЧНИКА (12 ст.–)
два текстуально близькі збірники афоризмів XII–XIII ст.; дійшли у великій кількості списків різних редакцій; авторство вже в давні часи приписане Д. Заточнику; є збірками афоризмів з різних джерел: Книги Сіраха, Біблії, "Пчоли" (збірник перекладів висловів і коротких історичних анекдотів, поширених у давньоруській літературі), "Стословця" та "Слова про злих жінок"

 ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА (12 ст.–)
визначна пам'ятка літератури Київської Русі авторства В. Мономаха; збереглося в єдиному спискові у складі "Повісті временних літ" за Лаврентіївським ізводом; складається із 3-х частин: із власне "Повчання", "Літопису" (або "Автобіографії") і докладного листа своєму суперникові в політичній боротьбі в Давньоруській державі князю Олегу Святославичу; дослідники вважають, що всі три твори були об'єднані самим князем, "Літопис" життя і лист до Олега Святославича приєднані до "Повчання" як ілюстрація й розвиток думок автора

 ЖИДАЧІВСЬКИЙ ЗАМОК (1164 – 18 ст.)
замок між штучним озером і болотистою долиною річки Стрий біля північної околиці м. Жидачів Львівської області; у княжу добу ХІ–ХІІІ ст. тут розташовувалось літописне місто Зудеч; Д. Галицький зруйнував одне з городищ Жидачева, зайняте опозиційними до нього боярами; на кінець XIV ст. замок належав польсько-угорським пануючим династіям. З XV ст. – резиденція королівських старост Жидачівського повіту; захоплений і зруйнований у 1648 р. козаками; остаточно занепав впродовж XVIII ст.

 ВОЇНЬ (1055–13 ст.)
археологічна пам'ятка – давньоруське місто-фортеця; знаходилось у заплаві р. Сула, біля с. Воїнська Гребля Полтавської області – нині затопленого водами Кременчуцького водосховища; розташування на кордоні з кочівницьким Степом і поблизу Дніпра визначило його стратегічну роль як у системі Посульської оборонної лінії, так і на "шляху із варягів у греки"; в середині XII століття Воїнь став відносно великим містом, але був взятий та пограбований половцями в 1185 році і остаточно запустів в наслідок монголо-татарської навали в 1239 році