| ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
|
|
1. | | ЛУЦЬКИЙ ТРИБУНАЛ (1578–1589)
найвища апеляційна інстанція Брацлавського воєводства, Волинського воєводства та Київського воєводства; утворений згідно з рішенням вального сейму у Варшаві 1578 р. про реформування судової системи Речі Посполитої; засідав у м. Луцьк і складався з 13 суддів, яких було обрано шляхетськими сеймиками українських воєводств: від Волинського – 5 депутатів, від Брацлавського та Київського – по 4; основним джерелом права для трибуналу був Статут Великого князівства Литовського 1566 р. |
2. | | ГОЛОВНИЙ ЛИТОВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ (1581–1795)
найвищий апеляційний суд для шляхетських судів Великого князівства Литовського |
3. | | МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ (1722–1727, 1764–1786)
центральний адміністративний орган Російської імперії, заснований указом імператора Петра І для управління Гетьманщиною; створена ще за життя гетьмана І.Скоропадського як вища апеляційна інстанція та адміністративно-контролюючий орган російської державної структури в Україні; після сходження на престол імператора Петра ІI припинила свою діяльність; відроджена після скасування інституту гетьманства під час Глухівського періоду в історії Гетьманщини; колегію ліквідовано у 1786 році у зв'язку з поширенням на територію України загальноімперської системи адміністративно-політичного управління |
4. | | ЗАКОНОДАВЧА КОМІСІЯ 1767–1768 (1767–1768)
тимчасові колегіальні органи в Російській імперії XVIII століття, які скликалися для систематизації законів |
5. | | БУКОВИНСЬКИЙ КРАЙОВИЙ СЕЙМ (1861–1918)
представницько-законодавчий орган коронного краю Герцогства Буковина; формувався за підсумками виборів на основі станово-майновий принципу на шестирічну каденцію; складався з 30 послів, з 1875-го року – з 31 (послом "за посадою" став ректор Чернівецького університету); важливими робочими органами Буковинського крайового сейму були його постійні Комісії: фінансова, мандатна, правнича, адміністративна, петиційна, шляхова, економічна, депутатської недоторканості тощо |
6. | | ЗЕМСТВА (1864–1918)
загальні виборні органи місцевого (земського) самоврядування з розпорядчими (губернські та повітові земські збори) та виконавчими (губернські та повітові земські управи) функціями в Російські імперії |
7. | | ДЕРЖАВНА ДУМА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (1906–1917)
законодавчий та перший представницький інститут влади в Росії за всю її історію; вибори до першої Державної думи відбулися на основі нового виборчого закону від 11 грудня 1905, що розширював виборчі права міського населення; з 497-ми депутатів 102 представляли Україну; українські парламентарі вимагали запровадити викладання української мови у навчальних закладах, започаткувати в університетах курси з історії України, етнографії та української літератури; Державна дума четвертого скликання працювала по 25 лютого 1917 р., її засідання призупинені указом Миколи ІІ; розпущена указом Тимчасового уряду у зв'язку з підготовкою виборів до Установчих зборів; остаточно ліквідована декретом Ради Народних Комісарів Радянської Росії |
8. | | ТИМЧАСОВИЙ УРЯД (1917)
російський центральний орган державної влади після Лютневої революції; намагався втримати єдність Російської імперії, перетвореної на демократичну республіку |
9. | | ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ (1917–)
найвищий суд у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; це касаційна інстанція, у певних випадках – суд першої або апеляційної інстанції |
10. | | КУРУЛТАЙ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ (1917–)
орган громадського кримськотатарського національного руху, що визначає себе як "національне зібрання, вищий представницький повноважний орган кримськотатарського народу"; уперше зібрався в 1917 році у м. Бахчисарай після розпаду Російської імперії; традиція проведення зібрання відроджена на поч. 1990-х рр. у ході боротьби за повернення на історичну Батьківщину; курултай обрав представницький орган кримськотатар. народу – Меджліс кримськотатарського народу |
11. | | МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ (1917–)
центральний орган виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зовнішніх відносин України |
12. | | МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ (1917–)
центральний орган виконавчої влади України у галузі охорони здоров'я |
13. | | ЦЕНТРАЛЬНА РАДА (1917–1918)
представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій Украънської народної Республіки |
14. | | ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАРІАТ (1917–1920)
виконавчий орган, уряд, сформований Українською Центральною Радою |
15. | | КОМІТЕТ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ СРСР (1917–1921 ВЧК, ВУЧК, 1922–1933 ДПУ, ОДПУ, 1934–1946 НКДБ, НКВС, 1946–1953 МДБ, 1954–1991 КДБ)
на органи КДБ СРСР покладалися функції розвідки, контррозвідки, політичного розшуку, дізнання та слідства. |
16. | | МІНІСТЕРСТВО СПОВІДАНЬ (1917–1921)
один з державних органів влади УНР часів Української революції 1917-1921 років, який опікувалося релігійними справами, міжконфесіональними справами, міжнародними справами церкви, українізацією всіх церковних справ, національно-культурним будівництвом, займався пам'яткоохоронною діяльністю, реєстрацією культових пам'яток, науковими дослідженнями, реставрацією української культурно-церковної спадщини і намагався здобути Автокефалію української православної церкви |
17. | | УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (1918–1919)
вищий законодавчий орган Західно-Української Народної Республіки |
18. | | ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (1918–1920)
найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки |
19. | | РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ (1918–1920)
орган виконавчої влади, уряд Української Народної Республіки доби Української революції 1917–1921 рр. сформований Центральною радою |
20. | | ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ (1918–1991)
найвищий керівний колективний орган Комуністичної партії України, що підпорядковувався ЦК КПРС і в періоди між з'їздами КПУ керував парт. організацією УРСР, спрямовував і перевіряв діяльність обласних, міських, районних парт. організацій, систематично заслуховував звіти парт. комітетів і первинних організацій партії |
21. | | ТРУДОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНИ (1919)
вищий тимчасовий законодавчий орган Української Народної Республіки періоду Директорії УНР; проходив у м. Київ 23–28 січня 1919 р.; у грудні 1918 р. на нараді членів Директорії з представниками політичних партій було запропоновано покласти в основу організації влади так званий трудовий принцип, за яким влада на місцях мала належати радам робітників, селян і трудової інтелігенції; окремою декларацією Директорія оголосила про скликання Трудового конгресу України як найвищого органу влади в УНР |
22. | | РАДА НАРОДНИХ КОМІСАРІВ УРСР (1919–1946)
вищий орган виконавчої влади (уряд) Радянської України (УСРР, УРСР) у 1919–1946 роках, попередник Ради Міністрів УРСР |
23. | | ДЕРЖАВНА СЛУЖБА СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ (1920–)
національний орган статистики України, центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через віце-прем'єр-міністра України |
24. | | УКРАЇНСЬКА РАДА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА (1920–1932)
республіканський орган керівництва економікою УССР |
25. | | ДЕРЖПЛАН УРСР (1921–1990)
респубілканський орган, який здійснював загальнодержавне планування розвитку економіки республіки та контроль за виконанням народно-господарських планів в УСРР–УРСР |
|