На основі широкого кола документальних джерел розглядаються процеси в середовищі молдавської національної меншини на початку 20-х рр., участі молдаван УРСР в селянському повстанському русі та діяльності владних структур серед представників даної національної меншини. На основі аналізу документальних матеріалів автор переконливо вказує на неправомірність твердження деяких дослідників про намагання молдавського селянства Придністров'я в 1920-1923 рр. створити свою власну соціалістичну республіку та його активізацію після проголошення СРСР. В цей період не існувало не тільки активізації, а й самого руху. Тогочасні документи, як місцевих так і центральних архівів, свідчать, що молдавани були досить пасивними і відсталими як в політичному, так і громадському житті. Слабкість і малочисельність національної інтелігенції негативно впливала на процес відстоювання національних інтересів, збереження і розвиток мови та національної культури. Активізація діяльності партійних і радянських органів серед молдавської національної меншини, припадає на другу половину 1923 р., що було викликано проголошеним XII з'їздом РКП(б) курсом на коренізацію. Ця компанія підпорядковувалась не лише вирішенню головної мети правлячої партії - зміцненню власної диктатури, але й проводилась в пропагандистських цілях, для революціонізування споріднених народів, що проживали по інший бік радянського кордону.

• Орлик Василь Михайлович (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"