Проведено аналіз політичної еліти як потенційного носія конфліктності у суспільстві. Підкреслено, що політична еліта може мати конфліктний потенціал внаслідок відсутності стабільних відносин усередині неї та взаємопорозуміння її представників із представниками інших груп у суспільстві. Для аналізу застосовано класичні теорії еліти (доведено, що вони містять конфліктоутворювальні фактори, перш за все - протиставлення різних соціальних груп суспільства); теоретичні положення макіавелістської школи (доведено, що загальний рівень конфліктності макіавелістської парадигми - 2,25 бала за 5-ти бальною шкалою); ціннісну парадигму (стверджено, що вона має потенційну конфліктність на рівні 1,6 бала); партократичну концепцію (розрахована потенційна конфліктність парадигми - 2,0 бали). Порівняння означених моделей за показником поширеності в Україні призвело до висновку про домінування на емпіричному рівні саме макіавелістської моделі. Проаналізовано ступінь конфліктності відносин між елітою та масами. Доведено, що серед конфліктоутворювальних факторів домінують низький рівень легітимності влади та фрагментарність політичної культури. Визначено, що стабілізуючими факторами виступають первинна ідентичність представників еліти та мас, згода між цими групами щодо пріоритетних проблем регіону. Розглянуто внутрішні конфліктоутворювальні фактори в еліті. Зроблено висновок, що конфліктність політичної еліти обумовлена історично й теоретично обгрунтована.

Сучасна політична еліта сьогодні є носієм значної кількості потенційно конфліктних якостей і характеристик, що виступає негативним елементом розвитку українського суспільства.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"