Проаналізовано результати двовимірного МГД-моделювання сонячної магнітоконвекції грануляційних масштабів у наближенні стисливого, гравітаційно стратифікованого, радіаційно зв'язаного, частково іонізованого, турбулентного середовищ. Неперервна послідовність розрахованої еволюції магнітогрануляції складає 2 години гідродинамічного (сонячного) часу. Виявлено існування поверхневого механізму формування дрібномасштабних магнітних полів внаслідок фрагментації гранул. Активна роль такого механізму свідчить про те, що магнітогрануляція здатна не тільки збирати глобальне магнітне поле в жмути між конвективними чарунками та посилювати його, але і формувати вертикально орієнтовані компактні магнітні трубки зі слабкого горизонтального фотосферного поля, яке може мати локальну (турбулентну) природу.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"