Дослідження методів оцінки параметрів атмосферного аерозолю показало, що: 1) неврахування ранішніх та вечірніх туманів під час аналізу спостережень ослаблення блиску Сонця з поверхні Марса призвело до завищення оцінок позаатмосферної інтенсивності Сонця та оптичної товщини tau_O. Наприклад, в місці посадки модуля "Вікінг-1" оцінка блиску могла бути завищеною у 1,7 раза, а оптичної товщини - на 0,35. Використання цих даних для аналізу азимутальної залежності яскравості марсіанського неба призвело до завищених оцінок розміру частинок та уявної частини показника заломлення; 2) спектральні значення уявної частини показника заломлення для alpha < 500 нм найкраще збігаються з лабораторними даними для базальтів, але в довгохвильовій області - вони значно менші; 3) середньогеометричне значення радіуса частинок (за дисперсії розмірів 0,2) в період найактивнішої стадії пилової бурі 1971 р. становить 4,5 - 5,7 мкм; 4) оптична товщина пилового шару в жовтні - листопаді 1971 р. була більшою, ніж 15, а в період високої прозорості атмосфери - менша, ніж 0,02 на alpha = 500 нм; 5) коефіцієнт турбулентної дифузії в жовтні - листопаді 1971 р. біля поверхні планети був не менший за 3 ^. 10⁷ см² / с.

• Длугач Жанна Михайлівна (фізико-математичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"