Базуючись на двовимірних моделях сонячної атмосфери, що були розраховані з детальною трактовкою радіаційного переносу енергії, змодельовані просторові варіації резонансної лінії літію lambda 671 нм в ЛТР-наближенні для умов штучної грануляції. Їх аналіз не підтверджує висновок Кисельмана (1997, 1998) про те, що: а) ЛТР-варіації еквівалентних ширин над штучною грануляцією суперечать спостереженням; б) теоретичні варіації можуть більш-менш відтворювати спостереження лише при врахуванні НЛТР-ефектів. Причина розбіжностей з результатами Кисельмана може бути зумовлена різною стратифікацією атмосферних флуктуацій термодинамічних величин в моделях. Показано, що спрощені або недостатньо проеволюціоновані моделі відрізняються квазіколонковою структурою, що поглинає майже всю фотосферу, і демонструють ЛТР-результати, досить близькі дo даних Кисельмана.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"