Сезонні варіації притоку сонячної енергії до різних широт Сатурна викликані наявністю значного кута нахилу екватора планети до площини орбіти 26 ° 44'. Аналіз розподілу яскравості по диску планети за 1965 - 1995 рр. вказує на відсутність значних часових варіацій відбивної здатності його широтних поясів у візуальних променях. Водночас спостережено суттєві часові зміни УФ-яскравості на різних широтах: найістотнішу різницю яскравостей північної i південної півкуль Сатурна в 1966 і 1980 рр. (амлітуда 25 %) в екваторіальному поясі; для помірних і приполярних поясів амплітуда складає 7 - 10 %. Дані про розподіл метанового поглинання lambda - 866 нм у момент рівнодення в 1995 р. свідчать про значну (амплітуда 40 %) відмінність поглинання метаном у полярних регіонах планети в 1980 i 1995 рр. У рамках двошарової моделі атмосфери виконано розрахунок інтенсивності дифузно відбитого випромінювання з урахуванням багаторазового розсіювання. З порівнянь розрахованих профілів із спостережуваними в 1966 і 1980 рр. отримано, що відмінність фотометричних властивостей широтних поясів може зумовлюватися відмінностями об'ємної концентрації аерозоля, оптичної товщини надхмарового газового шару і спектральних значень уявної частини показника заломлення хмарових часток. Аналіз розрахованих значень параметрів атмосфери Сатурна підтверджує отриманий раніше для даних 1980 р. і вперше отриманий у 1966 р. висновок, що в "зимовій" півкулі (південна до 1966 р. і північна до 1980 р.) хмаровий шар є більш розрідженим, верхня його межа знаходиться на більшій висоті, ніж у півкулі, що "п

ережила" до цього літній сезон. Ті екваторіальні області Сатурна, що тривалий час були затінені кільцями, відрізняються від інших широтних поясів підвищеною кількістю сильно поглинаючої кольорової домішки.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"