Проведений аналіз даних літератури показав, що радіостійкі бактерії ні таксономічно, ні філогенетично між собою не пов'язані. Екстремально радіостійкі бактерії, представлені видами Deinococcus, утворюють кластер, філогенетично близький до лінії Thermus - Meiothermus. Інші радіостійкі бактерії є представниками родів Rubrobacter, Methylobacterium, Kocuria, Bacillus та деяких архебактерій. У багатьох випадках важко визначити природні хабітати радіостійких бактерій, оскільки вони були виділені із зразків, які попередньо зазнали дію рентгенівського опромінення, або впливу gamma-променів, чи з екосистем з природним підвищеним радіоактивним фоном. Для висвітлення стратегії виживання радіостійких бактерій наведено: механізм дії різних видів випромінювання на клітини та макромолекули; фізіологічний прояв ушкоджуючої дії випромінювання в клітинах; механізми усунення (репарації) цих пошкоджень. Більш докладно розглянуто механізми репарації ДНК у Deinococcus radiodurans. Надзвичайна стійкість бактерій D. radiodurans до факторів, які ушкоджують ДНК, визначається тим, що механізми репарації, які вони реалізують, фундаментально відрізняються від тих, що існують у інших прокаріот; вони здатні збільшувати ефективність стандартного комплекту білків, які беруть участь у репарації ДНК. Підсумовано літературні та власні да

ні про вплив радіації на виживання різних груп бактерій у природних екосистемах. Оцінено екологічні наслідки катасторофи на ЧАЕС для грунтових бактерій у цьому регіоні. Доведено, що під впливом антропогенної радіації відбулось зменшення чисельності грунтових бактерій та спад мікробної різноманітності.

• Рокитко Павло Васильович (біологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"