Проаналізовано київські поетики та риторики XVII - XVIII ст. як пам'ятки теорії літератури, визначено їх роль як складників літературного процесу доби бароко. Розглянуто теоретичне мистецтво Т.Шевченка, І.Франка та Л.Українки як показове з точки зору цілеспрямованості (телічності) українського літературного процесу. З використанням теорії інтертекстуальності розглянуто особливості романізованих біографій "Романів Куліша" та "Алінів й Костомаровів" В.Петрова-Домонтовича, а також розкрито наративний аспект роману М.Юрсенар "Записки Адріана", визначено функції назв розділів і епіграфів до них.

Проанализированы киевские поэтики и риторики XVII - XVIII ст. как памятки теории литературы, определена их роль как составляющих литературного процесса времен барокко. Рассмотрены теоретическое искусство Т.Шевченка, И.Франка и Л.Украинки как показательное с точки взгляда целенаправленности (теличности) украинского литературного процесса. С использованием теории интертекстуальности рассмотрены особенности романизованных биографий "Романов Кулиша" и "Алинов и Костромарових" Виктора Петрова-Домонтовича, а также раскрыт наративный аспект романа Маргерит Юрсенар "Записки Адриана", определены функции названий разделов и эпиграфов к ним.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"