Оцінено ефективність оперативного лікування хворих з гострою тромбоемболією гілок легеневої артерії (ТЕГЛА) та післяемболічною легеневою гіпертензією. Дослідження грунтується на результатах лікування 45-ти пацієнтів віком від 18 до 75-ти років. У 21-го пацієнта була гостра масивна або субмасивна ТЕГЛА тривалістю до 30 діб (I група), а у 24-х - післяемболічна легенева гіпертензія або рецидивна ТЕГЛА на тлі вже сформованої легеневої гіпертензії (II група). Діагноз установлювали на підставі даних ангіопульмонографії, допплер-ЕхоКГ. Систолічний тиск у легеневій артерії (ЛА), за даними безпосереднього вимірювання, у хворих I групи становив (<$E 62~symbol С~18>) мм рт. ст., у II групі - (<$E 72~symbol С~24>) мм рт. ст. (<$E roman p~<<~0,05>); індекс Міллера - відповідно (<$E 26,3~symbol С~6,2>) та (<$E 21,9~symbol С~7,8>) бала (<$E roman p~<<~0,05>). Всіх хворих оперовано за умов штучного кровообігу за помірної або глибокої гіпотермії. Доступ до стовбура та головних гілок ЛА виконано за допомогою серединної стернотомії. Хірургічна летальність становила 28,8 % (13 хворих). У I групі вона дорівнювала 19,0 % (4 пацієнти) та була значно вищою в II групі - 37,5 % (9 пацієнтів). Спричинили її в обох групах гостра серцева недостатність унаслідок високої залишкової легеневої гіпертензії (ЛГ), рецидиву ТЕГЛА, легеневої кровотечі. У 5-х з 9-ти померлих хворих II групи систолічний тиск у ЛА знизився не більш ніж на 10 %, що зумовлено поширеним склерозом не тільки тромбованих, а й інтактних легеневих артеріол у ході гістологічного дослідження. На час виписування у хворих I групи систолічний тиск в ЛА знизився на 61,3 % (<$E roman p~<<~0,05>), II

групи - на 50,0 % (<$E roman p~<<~0,05>); показники <$E roman {P sub a O sub 2}> відповідно зросли на 25,8 та 29,8 % (<$E roman p~<<~0,05>). Індекс Міллера знизився до (<$E 3,2~symbol С~4,3>) і (<$E 7,2~symbol С~5,9>) бала (<$E roman p~<<~0,05>). У I групі переважали пацієнти з I функціональним класом (ФК) NYHA (14 з 17-ти), а в II - з II ФК (9 з 15-ти). Зроблено висновок, що тромбемболектомія з легеневої артерії за умов штучного кровообігу є ефективним методом лікування гострої ТЕГЛА, особливо в разі незадовільного тромболізису або неможливості його провести з хірургічною летальністю 19,0 %. Це втручання забезпечує зниження систолічного тиску в ЛА на 61,3 %, значне поліпшення оксигенації артеріальної крові та функціонального стану хворих за критеріями NYHA. Хірургічне лікування хронічної післяемболічної легеневої гіпертензії пов'язане з вищою операційною летальністю, ніж у хворих з гострою ТЕГЛА (37,5 %), і гіршим функціональним станом на час виписування, що здебільшого зумовлено розвитком поширеного склерозу не тільки тромбованих, а й інтактних судин. Коли тиск в ЛА дорівнює 75 % і більше від системного, а тривалість хвороби перевищує 6 міс., операція може бути неефективною та навіть призвести до летальності.

• Тодуров Борис Михайлович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"