Порівняно зміни функціонального стану серцево-судинної системи, за даними проби з 6-хвилинною ходьбою (ПШХХ), і систолічної та діастолічної функцій міокарда правого (ПШ) та лівого (ЛШ) шлуночків серця, характер їх ремоделювання у хворих з первинною (ПЛГ) і післяемболічною (ПЕЛГ) легеневою гіпертензією. Обстежено 40 хворих з ПЛГ віком <$E 25,4~symbol С~4,8> років і 30 хворих з ПЕЛГ віком <$E 46,7~symbol С~5,8> років. Для вивчення функціонального стану організму хворих використано ПШХХ. Для оцінки систолічної та діастолічної функції ЛШ і ПШ та їх ремоделювання використано загальноприйняті показники допплер-ЕхоКГ. Показники діастолічної функції ЛШ і ПШ оцінено за ступенем їх відхилення від таких у здорових, окремо в 24-х пацієнтів 1-ої вікової групи (від 15 до 35-ти років) та у 16-ти хворих 2-і групи (від 36 до 55-ти). Достовірність розбіжностей показників у групах оцінено за допомогою критерію Колмогорова - Смірнова, кореляційний аналіз проведено за допомогою лінійного коефіцієнта кореляції Пірсона. Систолічний тиск у легеневій артерії (СТЛА) у хворих з ПЛГ був у середньому (<$E 100,2~symbol С~4,3>) мм рт. ст., а у хворих з ПЕЛГ - (<$E 57,4~symbol С~4,9>) мм рт. ст. (<$E roman p~<<~0,001>). Функціональний стан хворих з ПЛГ був гіршим у порівнянні з таким у хворих з ПЕЛГ. Про це свідчила більша кількість пацієнтів 1-ої групи, які пройшли дистанцію до 400 м в ПШХХ (відповідно 77,5 і 43,0 %; <$E roman p~<<~0,05>). В обох групах виявлено кореляцію дистанції ПШХХ з СТЛА (для хворих з ПЛГ r = -0,76; ПЕЛГ r = -0,67; <$E roman p~<<~0,05>) і функціональним класом (ФК) NYHA (r, відповідно, -0,68 та -0,54, <$E roman p~<<~0,05>). Незважаючи на

різницю СТЛА, у хворих з ПЕЛГ виявлено майже однакове збільшення розміру ПШ: відповідно <$E 29,4~symbol С~1,3> і <$E 31,1~symbol С~2,0> мм, <$E roman p~<<~0,05>, і товщини вільної стінки ПШ: відповідно <$E 8,0~symbol С~0,4> та <$E 8,2~symbol С~0,9> мм; <$E roman p~<<~0,05>. У цьому разі лише у хворих з ПЛГ виявлено значне зниження у порівнянні зі здоровими, фракції укорочення ПШ і прискорення кровоплину в ЛА (у 2,1 і 1,5 рази; <$E roman p~<<~0,05>) і кореляцію показників цих величин з СТЛА (відповідно r = -0,85 і r = 0,64; <$E roman p~<<~0,05>). Вираженішу діастолічну дисфункцію ПШ і ЛШ спостережено у хворих з ПЕЛГ, у порівнянні з такою у пацієнтів з ПЛГ, про що свідчило помітніше (<$E roman p~<<~0,05>) зменшення у порівнянні з віковою нормою Ve/Va (для ПШ - на 47,1 і 27,3 % відповідно, для ЛШ - на 51,1 і 19,0 %) та наявність асиметрії раннього піку E за рахунок вкорочення часу сповільнення у порівнянні зі здоровими лише у хворих з ПЕЛГ (для ПШ - на 24,9 %, для ЛШ - на 26,8 %; <$E roman p~<<~0,001>). Зроблено висновок, що у хворих з ПЛГ спостерігається вираженіше, ніж у разі ПЕЛГ, порушення функціонального стану серцево-судинної системи за даними ПШХХ. Результати цього тесту корелюють з ФК NYHA. Незважаючи на значно вищий СТ в ЛА (на 57,3 %; <$E roman p~<<~0,001>) у хворих з ПЛГ, ніж у хворих з ПЕЛГ, вираженість ремоделювання ПШ в обох групах хворих однакова та виявляється його дилатацією, що переважає над гіпертрофією. Для хворих з ПЕЛГ характерна вираженіша, ніж у разі ПЛГ, діастолічна дисфункція міокарда ПШ і ЛШ за релаксаційним типом, попри однакову вираженість гіпертрофії міокарда та меншу систолічну дисфункцію ПШ.

• Решотько Дмитро Олексійович (медичні науки)
• Казаков Віталій Євгенович (медичні науки)
• Руденко Юлія Володимирівна (медичні науки)
• Руденко Юрій Володимирович (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"