Вивчено клінічну ефективність лізиноприлу (Диротону, "Гедеон Ріхтер AT", Угорщина), його вплив на гемодинамічне забезпечення дозованих фізичних навантажень, структурно-функціональний стан міокарда, добовий профіль артеріального тиску (АТ) у порівнянні з гідрохлортіазидом під час тримісячної терапії у хворих із гіпертонічною хворобою II стадії в сукупності з ожирінням. Цільового рівня артеріального тиску досягнуто у 81,8 % хворих, які вживали диротон, та у 75 % осіб, які одержували гідрохлортіазид. У іншій групі зниження AT відбувалося на тлі покращання гемодинамічного забезпечення дозованих фізичних навантажень і достовірного зменшення на 5 % товщини міжшлуночкової перегородки. Збільшилася кількість пацієнтів з нормальним добовим профілем AT - "дилерів" (до лікування - 27,3 %, через 3 міс. - 86,5 %). Серед хворих, які одержували гідрохлортіазид, кількість "дилерів" через 3 міс. становила 55 % (до лікування - 35 %). Зниження високої варіабельності AT відбулося у 68,2 % хворих, які вживали диротон, та в 40 % осіб, які одержували гідрохлортіазид. На підставі одержаних результатів зроблено висновки про вищу клінічну ефективність диротону в порівнянні з гідрохлортіазидом для хворих із гіпертонічною хворобою II стадії в сукупності з ожирінням.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"